Рушник від нареченої Мотрони мандрує з покоління в покоління

Євген ЦИМБАЛЮК,

Рівненська область

У Надії Безшерстої із села Боремель Демидівського району, що на Рівненщині, є сімейна реліквія, яка для її родини дорожча за золото. Це вишитий рушник та дві весільні ікони. Їхня головна цінність в одухотвореності, що бере свій початок з 1900 року і передається з покоління в покоління.

Понад сто років тому вишила рушник прабабця Надії Безшерстої Мотрона. І не просто вишила, а вклала у кожен хрестик душу. Це вишивання стало своєрідним обрядом. Обов’язково з піснею про щасливу долю, що не мала права перерватися, доки зпід голки не народиться останній узор. Обов’язково в суботу, адже саме цей день, за народним повір’ям, вважався найбільш придатним для вишивання і щасливим для жіночої долі. І обов’язково з молитвоюпроханням перед початком роботи і молитвоюподякою після її завершення.

Така прихильність до народних і духовних атрибутів у прабабці Мотрони була цілком виправданою і далекоглядною, адже вона готувала рушник та образи для свого щасливого заміжжя і щоб опісля передати їх у спадок.

Родинні атрибути уже дійшли до п’ятого покоління, і Надія Несторівна готова передати їх онучкам. Але неодмінно в день весілля.

— На рушникові два кольори: червоний та чорний, — розповідає Надія Безшерста. — Інколи глянеш на нього — і він нагадає тобі про заповітні людські істини. Часто беру його на різні фестивалі, виставки, як нагадування людям про те, що маємо шанувати минувшину і думати, аби майбутнє було гідним предків.

Я також доторкнувся до прадавнього рушника під час фольклорномистецького фестивалю в селищі Демидівка. А після фестивалю рушник з іконами по естафеті перейде в нове покоління. Чекати, за словами нинішньої хранительки реліквій, зосталося не так уже й довго…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment