Віват, «Просвіто»! Віват, школо!

Емілія ФРОЛОВА,

член Національної спілки журналістів України, Донбас

Сталося те, що повинно було статися. Українськомовна школа № 1 у прифронтовій Костянтинівці досить впевнено йшла до цієї події, а “бойові” дії начальниці міського управління освіти Ольги Барабаш, яка постійно дошкуляє цьому навчальному закладу, тільки підштовхнули педагогічний колектив та батьківський комітет до рішучіших дій. Школі, якій важко живеться в атмосфері “війни”, оголошеної головною “освітянкою” міста і колоритною командою її прибічників, дуже потрібна допомога справжніх друзів з усіх куточків країни. Друзі відразу відгукнулися і першим серед них було Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка — його організації з Західної та Центральної України, Донецької області, сусідніх міст. За умов, коли на школу здійснюється тотальний тиск “патріотичної” чиновниці Ольги Барабаш, підтримка “Просвіти” вкрай необхідна.

Щоб стати її справжнім партнером, у ЗОШ № 1 створили шкільний осередок “Просвіти”. Ця очікувана подія відбулася 5 листопада, коли разом зібралися вчителі, директор школи, представники батьківського комітету і голова Костянтинівської організації ВУТ “Просвіта” Микола Сєров. До речі, він уже багато років працює в “Просвіті”, членський квиток має з 1989 року, і в Костянтинівці небайдужа громадськість добре про це знає. Але деякі “демократи”, що разом із чиновницею завзято воюють проти української ЗОШ № 1, яку активно захищає Микола Панасович, чомусь про це “забули” і добалакалися до того, що буцімто в місті (та навіть в області) ніколи не було “Просвіти”.

На установчих зборах у школі Микола Сєров розповів про створення “Просвіти”. Установча конференція відбулась у Львові 8 грудня 1868 року, тобто скоро буде 147 років від дня заснування організації. Пізніше виникли самостійні осередки “Просвіти” і в Східній Україні, а в Костянтинівці організували партійні осередки українських національних партій. “Просвіта” ввійшла у новостворені міські відділи самоврядування. Уже за часів совєтів влада намагалася використати “Просвіту” для утвердження ідеї радянської державності, і коли це не вдалося, товариство заборонили, активістів та його членів репресували. Під час Другої світової війни німецька влада дозволила “Просвіті” займатися винятково культурницькою діяльністю, а про державотворчу роботу не могло бути мови.

У Костянтинівці “Просвіта” відновила свою діяльність навесні 1942 року, але радянська влада ліквідувала просвітницьку організацію, бо вбачала в її роботі загрозу відновлення української держави. І тільки 1989го відбувся форум незалежної громадської організації, ухвалили статут, обрали керівні органи. Того ж року Товариство української мови ім. Тараса Шевченка створили в Донецьку. У жовтні 1991 року Товариство реорганізували у ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Сьогодні Донецьке обласне товариство очолює академік НАНУ Володимир Шевченко. Першим головою Костянтинівської міської організації ВУТ “Просвіта” був поет і педагог Володимир Зуй, зараз міську організацію очолює Микола Сєров. Так що “Просвіта”, справжня, створена і зареєстрована згідно з українським законодавством, у Костянтинівці була, є, буде.

Її лави поповнюються, ось з’явився осередок в українській школі № 1, у перший день заяви про вступ до “Просвіти” написали 11 педагогів. Бажання стати просвітянами виявили також представники батьківського комітету й активісти, що вже кілька місяців борються за цей навчальний заклад, який чиновниця заповзялася незаконно закрити. Як сказав директор українськомовної ЗОШ № 1 Олександр Мережко, відтепер спілкування з колегами “Просвіти” інших регіонів і міст буде дієвішим та ефективнішим. Ідеться про організацію зустрічей із письменниками, митцями, знайомство учнів із їхніми творами, розширення зв’язків тепер уже з партнерамипросвітянами, про нові можливості співпраці з потужним Всеукраїнським товариством задля патріотичного виховання молоді, поширення українського слова, національного духу і культури. Педагоги, батьки учнів сподіваються, що це допоможе українськомовній школі протистояти намірам деяких чиновників закрити навчальний заклад, який не здається на милість “ворогу” і продовжує боротися за своє існування.

* * *

Нещодавно активісти, представники батьківського комітету, директор школи та голова міської “Просвіти” побували в селі Їжівка Костянтинівського району, де народився і жив Олекса Тихий — правозахисник, дисидент, громадський діяч, один із 10 засновників Української Гельсінської Групи, захисник української мови. Ці люди приїздили в село, щоб подивитися, в якому стані перебуває будинок, подвір’я, сад, яка допомога потрібна майбутньому меморіалу. На превеликий жаль, усе занедбане, валиться хатина, яку “хазяйновиті” місцеві мешканці добряче розібрали, подвір’я заросло бур’яном, багато сміття. Треба для початку вивезти весь мотлох, викосити траву, зрубати сухі старі дерева та й хатинку час рятувати. Тому вирішили, що навесні сюди приїдуть вчителі, активісти, батьки, учністаршокласники і наведуть лад, зроблять усе, що їм під силу. Але буде потрібна допомога (насамперед технікою) і міста, і району, і голова “Просвіти” вже почав переговори з владою. Допоможуть чиновники чи ні, побачимо, але школа та “Просвіта” від свого не відступляться.

О. Тихий захищав нашу мову, в школі № 1 її теж шанують. 9 листопада в ЗОШ № 1 відбулося свято “Із витоків української писемності…”. У дітей виховують любов до української мови, розуміння її краси, неповторності, а це дуже важливо за умов, коли в багатьох родинах традиційно спілкуються російською. Але батьки хочуть, щоб їхні діти знали українську і любили її.

Малеча також святкувала День української писемності й мови. “Лунай, величне наше слово!” — це можна було почути від щирих другокласників, які читали прекрасні вірші, танцювали, тішили своїми талантами. Мову калинову славить гарне панно у фойє школи. Тут же міститься ще одне прекрасне патріотично національне панно. Його автори — вчитель образотворчого мистецтва Юлія Костильова та учениця 7 класу Юлія Кожевник. Ця талановита юна художниця — переможець конкурсу “Дякую тобі, захисник України”.

Ще одна визначна подія сталася в школі. Тут відбулися Голобородьківські читання — на вшанування ювілею, до 70річчя з дня народження лауреата Шевченківської премії Василя Голобородька. В актовому залі зібралися учні старших та середніх класів, вчителі, представники ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Заступник голови Донецької “Просвіти” Володимир Півень, науковець, поет, ведучий цієї зустрічі, сказав:

— Голобородьківські читання, згідно з графіком Центру дослідження літератури для дітей і юнацтва, ми проводимо по всіх містах українського Донбасу. Мета “Просвіти”: заохотити молодь до обміну думками щодо оригінальної поезії “пізнього шістдесятника” Василя Голобородька, привернути увагу до його творчих виявів, особливостей поетичного мовлення, індивідуального бачення світу. Такі заходи не так давно відбулися у Краматорську, Добропіллі. В українськомовній ЗОШ № 1 в Костянтинівці був не вперше, і задоволений, що зустрічі з поезією, митцями стали тут традицією. Під час Голобородьківських читань акцентували на метафоричності й змістовності мови Поета, зокрема, там, де порушено моральноетичні проблеми міжлюдських взаємин (“Інша людина”, “На смерть тирана”), які від 60—70х років минулого сторіччя до наших днів лишилися незмінними. Приємне враження справила шкільна презентація творчості Поета, у фіналі зустрічі учні побажали, аби подібні заходи відбувалися частіше. “Просвіта” готова до цього… А педагогічний колектив, учні, батьки вже готуються до проведення заходів, присвячених Дню пам’яті жертв голодоморів, який відзначається в четверту суботу листопада. Життя в школі вирує.

Ще одна гарна новина. В українську ЗОШ № 1 почали повертатися ті учні (а їх майже 100 осіб), яких за наказом начальниці управління освіти на початку навчального року перевели (проти їх волі) в інші школи, не українські. Напевно, таких учнів, які сумують за рідною школою і могли б повернутися до неї, набагато більше. Чому ж гальмується цей процес, що і хто заважає? Усе було б добре, якби чиновниця та її “придворна свита” нарешті залишили в спокої ЗОШ № 1 і сповістили містянам, що школа працюватиме. Але тривають розмови про зовсім інше. Тому батьки малечі, яка ще ходить у дитячі садочки поблизу школи, не поспішають зробити вибір на користь цього навчального закладу. Роздумують, а якщо ЗОШ № 1 все ж закриють, що буде з дітьми, переводити їх до іншого навчального закладу? Свою чорну справу Ольга Барабаш ще не завершила… Але активісти та батьківський комітет за підтримки “Просвіти” теж не збираються складати “зброю”. Українство Костянтинівки сподівається також, що нарешті і міська влада, і Департамент освіти й науки Донецької ОВЦА оцінять руйнівну роботу Ольги Барабаш (яка ганьбить і закриває українськомовну школу, бажаючи передати її приміщення російськомовній гімназії) та знімуть її із теперішньої посади. До речі, цього давно вимагає ініціативна група, яка захищає свій навчальний заклад.

P. S. Коли стаття була готова до друку, стало відомо, що в Констянтинівці намагаються знищити не тільки українськомовну школу № 1, а й міську організацію Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, яка підтримує і захищає цей навчальний заклад. Подробиці в наступному числі газети.