Тема Голодоморів невичерпна

Едуард ОВЧАРЕНКО

У Національному музеї літератури України відбувся літературномистецький захід “Запали свічку пам’яті” до 82ї річниці Голодомору 1932—1933 років. У заході взяли участь доктор історичних наук Василь Марочко (Інститут історії Національної академії наук України); Наталя Суходольська, письменниця, член Асоціації з вивчення голодоморів в Україні та Тарас Силенко, кобзар, заслужений працівник культури України. А гостями стали студенти вишів та учні старших класів шкіл Києва.

Відкриваючи захід, завідувачка відділу науковометодичної роботи музею Галина Болотова розповіла, що Національний музей літератури України ще з початку дев’яностих років долучився до дослідження голодоморів в Україні. Тут періодично відбуваються виставки та презентації, що розповідають про ті жахливі часи в історії українського народу. А для пані Галини ця тема особливо близька ще й тому, що це страшне горе пережили її батьки в дитинстві.

“Ми повинні пам’ятати про ті події, увібрати в себе цей біль. Разом із пам’яттю жити, утверджуватись і перемагати в ім’я України”, — наголосила Г. Болотова.

Всі присутні мали змогу побачити на екрані 94літню Марію Броніславівну ФранчукКобилянську, яка 2007 року поділилася своїми спогадами і згадала поіменно односельців, які загинули у 1932—33 роках.

А Василь Марочко розповів про свою багаторічну діяльність з вивчення голодоморів. Цією роботою пан Василь почав займатися ще далекого 1989 року. Тоді партійне керівництво всіляко перешкоджало дослідженню трагічних сторінок в історії України. Не дуже прихильно ставилося до цієї теми і чимало представників влади вже незалежної України, а Віктор Янукович навіть говорив про те, що насправді ніякого геноциду українського народу не було. Проте, завдяки роботі ентузіастів, були зібрані десятки томів спогадів безпосередніх свідків тих подій.

Науковець нещодавно завершив роботу над “Енциклопедією Голодомору”, що складається з 1300 сторінок. Учений не намагався давати якихось оцінок тому періоду історії, але наведені факти переконливо доводять, яку страшну трагедію довелося пережити українському народові.

У виданні поіменно названо винуватців тієї трагедії. Починаючи від кремлівських керманичів і закінчуючи виконавцями жахливих наказів на місцях. Подано чимало спогадів. А також матеріали закордонної преси, що порізному трактувала ті події. Проте у Європі досить рідко об’єктивно висвітлювали ті події, і світ, який називав себе цивілізованим, залишився лише стороннім спостерігачам геноциду.

“Ми маємо докласти зусиль, аби зберегти свою національну ідентичність. А це можна зробити лише за допомогою історичної пам’яті. Проте замало лише пам’ятати, також потрібно впевнено дивитися у майбутнє”, — наголосив пан Василь.

Трагічним подіям понад вісімдесятирічної давнини була присвячена дума “На село весна вже йшла” у виконанні Тараса Силенка. Також митець виконав твір “Ой то не хмара, московська навала”, присвячений УПА. І хоча дума написана понад сімдесят років тому, вона надзвичайно актуальна нині.