Господь Бог, попри всі немалі життєві випробування, облюбував Вашу світлу, багату на добро душу і вимережив Вам гарну долю, направивши на стезю високої творчості і в обійми незрадливої народної любові! Чи є з-поміж нас такі, хто не читав Ваших глибоко патріотичних і водночас ніжно-ліричних віршів, не поринав у вир хвилюючих перипетій прози чи інтелектуальну полеміку публіцистики, не був утішений — навіть у хвилину розпачу — Вашою тонкою гумористикою?! Ви приходите й до нашої юні з яскравими перлинами поезії та казкової оповіді, припрошуєте її у світ пісень і театру, скеровуєте до високих горизонтів культури… Кожному своєму читачеві Ви даруєте стільки шляхетності, мудрості і краси, скільки може щиросердно вділити тільки найрідніша людина, а нашу українську мову й літературу плекаєте з такою ретельністю й самозреченістю, як це може робити тільки чесний і незрадливий Син Вітчизни!
Більше трьох поколінь виросло на Ваших книгах, яких є ціла багатотомна бібліотека. Але Ви і сам як обдарована особистість — це Книга, яку фахово-вдумливо читатимуть-перечитуватимуть наші літературознавці-дослідники, відкриваючи суспільству таїни й глибини Вашого творчого Генія.
У ці урочі для Вас і для всієї України дні Вашого осяйного 90-річного ювілею низенько кланяємося Вам за славний письменницький набуток, могутню працю культуртрегера, за Вашу небайдужу присутність під високим небом України! Завжди пишатимемося, що викільчилася Ваша життєва путь на Полтавській землі, що з маленької Лохвиці на широкі простори засіяв самоцвіт Вашого таланту!
Із роси і води, дорогий Миколо Євгеновичу! На многая-многая літа Вам добра, любові, міці тілесної і духовної, віри і творчого горіння!
Микола СТЕПАНЕНКО,
ректор Полтавського
національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка з великою викладацькою
і студентською короленківською родиною
