Георгій ЛУК’ЯНЧУК
1 січня 2016 року славетній студії науково-популярних фільмі “Київнаукфільму” виповниться 75 років. Створена передвоєнного 1941-го, вона пройшла довгий шлях від радянського агітпропу до визнаних у світі високих зразків якісного науково-популярного кіно. На творчому вечорі, присвяченому славному ювілею, у столичному Будинку кіно зібралися заслужені майстри кіносправи: режисери, сценаристи, оператори, директори фільмів — люди, які творили яскраві шедеври науково-популярного українського кіно. Серед них Георгій Давиденко, Роман Ширман, Євген Бєлкін, Володимир Кірсанов, Василь Кордун, Олег Маловицький…
Відкриваючи вечір, Георгій Давиденко розповів історію становлення вітчизняного наукового популярного кіно. Відзначив видатну роль директора студії Григорія Алєксандрова, який її фактично і збудував. А творчий розквіт студії відбувся уже за наступних її керівників: Бориса Остахновича та Фелікса Загданського.
“Київнаукфільм” — моя батьківщина. Ця студія завжди була дуже інтелігентною, із гарними стосунками між співробітниками”, — підкреслив Георгій Іванович.
Увазі глядачів завдяки копіткій відновлюваній праці режисера Георгія Давиденка за допомогою режисера Олександра Бєлікова представили п’ять фільмів, об’єднаних темою екологічних проблем святині України, її головної річки — Дніпра. Перші три чорно-білі фільми (на жаль, невблаганний час забрав фарбу з плівки) у дусі радянського пафосу розповідають про “грандіозне підкорення” Дніпра шляхом побудови шести гребель ГЕС, зокрема Запорізької і Київської, та створення відповідних штучних морів, під водами яких зник понад мільйон гектарів родючих ґрунтів та десятки сіл: “Вогні України”, 1960 р., та “У плавнях Дніпра”,1965 р., а також створення Північно-Кримського каналу від щойно збудованої Каховської ГЕС: “І потече Дніпро за Перекоп”,1962 р., що за планами бездумних будівників комунізму мали дати щедрий урожай і казкове благополуччя для радянських людей…
Та природу не обдуриш. Вона мстить людині за наругу над нею. Бездумна боротьба з природою радянської системи господарювання призвела до того, що вода річки, яка напуває 32 млн громадян нашої країни, перетворилася на непридатну для пиття.
Дніпро не просто велична ріка на теренах України — це наша славна історія, що тече з сивої давнини, — маємо надію, — у світле майбуття нашого народу! Про це нагадує нам з екрана герой одного з представлених фільмів: письменник, публіцист, еколог-борець за відновлення Дніпра Сергій Плачинда, котрий очолював у той буремний післячорнобильський час Комітет із порятунку Дніпра. Саме про це йшлося в двох фільмах, знятих наприкінці 80-х: “Точки Роси”, 1989 р., “Проблеми і перспективи Дніпра”,1989 р.
