Про камінь ваш писав я, а тепер
Вся бронза ваша стала біля мене.
Палаючий метал. Небес етер,
Як серце України незгоренне.
Що вам робити в сивому житті,
Де відшукати праведного ксьондза?
Бояться вас чиновники святі,
Не любить вас Москвою кутий бонза!
Мазепа жде. Йому пересікли
Перевертні до Києва дорогу.
І тішаться причаєні хахли,
Що прагнуть нас тлумити панємногу.
За Україну клекотить війна,
Там — ваша бронза чесна, обгоріла…
І тут вона стоїть, і там вона,
Як тайна вічності душі і тіла.
На вашій бронзі — доторк ваших рук,
Вона жива, гаряча і нетлінна.
Я знаю, вийде на столичний брук
Мазепою здобута Україна.
Вся від Аскольда до бійців УПА,
І вся від Кобзаря та від Мойсея
Прозріла й горда тим, що не сліпа,
А зряча, наче Господа ідея.
Живіть! Тримайтесь рідної землі,
Все, що створили ви, все має душу…
Знак генія на вашому чолі —
Це божий знак, його я не нарушу!
1.ХІІ.2015, Київ
