Олег БОГДАНОВИЧ,
Київ
11 грудня в Національному військово-історичному музеї Збройних Сил України (Центральний будинок офіцерів, м. Київ) відбулася передача бандури, обпаленої війною на сході України, в експозицію музею.
Бандуру врятували з-під завалів у с. Піски бійці Першої окремої штурмової роти Д.У.К. “Правий Сектор”. Вона стояла гордо і велично, героїня нашого вечора — обстріляна і бомбардована бандура. Понівечені струни, обпалена дека, велика тріщина… Як вдалося їй вціліти в розгромлених ворогом Пісках?
Про це розповіла заслужена артистка України Світлана Мирвода: “Коли я виступала перед бійцями в зоні бойових дій на сході, грала на бандурі, з зали вигукнули: “А у нас теж є бандура”! Вояки винесли понівечений інструмент.
Коли я взяла її в руки, моє серце стиснулось. “Забирайте з собою”, — сказали бійці. Після концерту воїни розповіли, як у зруйнованих Пісках вони витягли з руїн цю безцінну українську реліквію. Хлопці ніжно загорнули бандуру в бійцівський каремат і спальний мішок, скріпили скотчем і в такому вигляді я доставила її в Київ. Розмістила інформацію про бандуру на своїй сторінці в Фейсбуці. Незабаром отримала дзвінок із музею Збройних Сил України з пропозицією прийняти бандуру як експонат до музею.
Вразила реакція моїх друзів. Наприклад, коментар Мирослави Корнєєвої: “Цей експонат для військового музею є безцінним, бо він свідок руйнівної парадигми війни. Але інструмент, хоч і понівечений, проте “вижив”, бо він — символ духовності, яку вбити неможливо!”
Символічним було й те, що бандура стояла в кімнаті військового музею Збройних Сил України серед справжньої зброї — снарядів і кулеметів.
У своєму виступі очільник “Просвіти” Луганщини, історик і краєзнавець Володимир Семистяга навів приклади участі луганських патріотів у захисті української держави на крайньому сході України.
“Бандура — це наша справжня духовна зброя”, — сказав почесний гість заходу Володимир Єсипок, голова Національної спілки кобзарів України, народний артист України. Він прийшов у музей зі студентами-кобзарями: Дмитром Романчуком, Дмитром Голубничим та Данилом Мельником. “Хлопці повинні знати, що бандура — це духовний воїн і боєць українського народу”, — говорить пан Володимир, із ним погоджуються присутні на вечорі бійці Андрій Ніщімний (24 бригада) та військовий журналіст Олександр Селін зі 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ. Пан Володимир по-батьківськи тепло спілкувався з захистниками та подякував сучасним козакам за важливий внесок у незалежність України.
“Низький уклін також митцям — Сергію Архипчуку, Світлані Мирводі, Сергію Шматку, Ігорю Роману та іншим, які несуть духовність на схід нашої держави в зону війни.
Це вони виконують ту функцію кобзарів, яка існує багато століть”, — сказав Володимир Єсипок. Він представив молодих кобзарів, які талановито виконали твір “Гей, вдарте в струни, кобзарі”.
Проникливо і життєво виконав українську стрілецьку пісню Данило Мельник. “Виряджала мати свого сина на кривавую війну”, — співав Данило. Мабуть, саме так відряджала на війну і його мати — Данило цілий рік був на війні на сході України.
Про мистецьку зброю і волонтерські виступи Арт-десанту розповів режисер, заслужений діяч мистецтв України Сергій Архипчук.
Світлана Мирвода, яка вела вечір, окремо подякувала бійцям 1-ї окремої стрілецької штурмової роти — командир “Подолянин” Д.У.К. “Правий сектор” за врятовану бандуру. Прочитаний нею вірш бійця з позивним “Запорожець” усіх схвилював:
А голос Ваш бринів в душі,
коли стріляли “калаші”,
Під свистом куль ми пам’ятали,
що ви нас там не забували.
Ракети, кулі і снаряди летіли
в нас із-за засади.
Холола кров і відтавала, бо
добра пісня зігрівала…
Це про голос Світлани, про її гарячий спів під звуки бандури і гітари написав боєць.
“Я цю “поранену” бандуру бачив у Новогродівці. Напевне, в неї була душа, бійці про це знали, тому поставились не як до шматка деревини, а як до живої істоти”, — говорить фронтмен гурту “Фата Моргана” Ігор Роман. Він душевно виконав власну пісню, яка була дуже доречною.
На закінчення зустрічі працівник музею Олександр Шемеляк розповів про роботу музею, діяльність своїх колег — Ірини Мороз, Валентини Давидюк, Валентини Джурук, заступника директора музею Ярослава Юрійовича Тинченка і наголосив, що працівники музею, як і митці Арт-десанту, виконують на війні велику невійськову місію. Олександр пообіцяв, що обпалена бандура займе чільне місце в експозиції музею.
