Псевдопатріотизм як засіб політичного пристосуванства

Дмитро ЩЕРБИНА

Минуло два роки, як на Майдані Незалежності в Києві розпочалася Революція гідності. Криваві події в центрі столиці, жертовність Небесної сотні, окупація Криму Росією, війна на Донбасі з підтриманими Кремлем терористами — сколихнули і згуртували українців, посприявши посиленню патріотичних настроїв у суспільстві. Україна масово позбувається пам’ятників Леніну, радянських символів, перейменовує вулиці з іменами злочинних комуністичних діячів. У містах і селах почали з’являтися монументи та меморіальні дошки на честь героїв сьогодення. Ветеранів УПА нарешті вшановують на державному рівні, а 14 жовтня, дата створення УПА — стало Днем захисника України та додатковим вихідним у трудовому календарі. Натомість отриманий у спадок від Радянського Союзу “День захисника Вітчизни”, який 23 лютого так люблять відзначати прокремлівські сили, опинився на смітнику історії.

Однак, хоч як прикро констатувати, посилення патріотизму одночасно призвело й до посилення псевдопатріотизму. Його сплеск особливо відчувався напередодні виборів, коли політики намагалися у кожному кутку розвісити свої світлини у вишиванках і пропіаритися за рахунок спекуляції на подвигах Героїв АТО та Небесної Сотні, щоб отримати додаткові голоси під час виборів. Водночас це не заважає політичним пристосуванцям лишатися закостенілими совками.

На столичній Оболоні ось уже 15 років існує Соціальний центр “ПерспективаОболонь”. Його засновник, голова та основний спонсор — бізнесмен Володимир Старовойт, якого цьогоріч обрали депутатом до Київради від партії “Батьківщина”. Його передвиборна кампанія будувалася на тактиці Леоніда Черновецького — допомагати пенсіонерам і малозабезпеченим верствам населення. Він виділяв кошти на ремонти під’їздів та будівництво дитячих майданчиків, де одразу з’являлися великі стенди з його прізвищем. На балконах житлових будинків замайоріли великі банери з прізвищем кандидата. За словами конкурентів, мешканці округу одержували по 400 гривень за подібний флешмоб. У деяких будинках таких банерів налічувалося понад два десятки, тож сума виходила кругленька. Не цурався пан Старовойт організовувати на окрузі усілякі конкурси, лотереї з грошовими преміями та цінними призами для переможців. Як і годиться спритному сучасному політику, не забував і про Героїв АТО та Небесної Сотні. Завдяки його участі на Оболоні з’явилося кілька меморіальних дощок. Подібні акції та висвітлення такої важливої і патріотичної тематики на сторінках газети “ПерспективаОболонь” привернули увагу автора цих рядків, підштовхнули до співпраці з виданням. Та, на жаль, це виявилося красивим маскуванням, під яким ховалося звичайнісіньке політичне пристосуванство. У матеріалах про оболонських Героїв АТО та Небесної Сотні свідомо вирізалися порушені питання щодо перейменування на їхню честь місцевих вулиць: Героїв Сталінграда, Маршала Малиновського, Маршала Тимошенка тощо. Такі пропозиції вилучалися навіть з уст батьків загиблих на Майдані. Мовляв, “нас читають пенсіонери”, “бабки — основний електорат Старовойта” і т. ін. Вирізалися всі згадки про УПА. Натомість проблеми місцевої Ради ветеранів, що об’єднувала колишніх військовослужбовців Радянської армії — змальовувалися крупним планом. Попри те, що 9 квітня 2015 року Верховна Рада України в рамках декомунізаційного пакету законів ухвалила Закон “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років”, за яким в офіційному документообігу використовується термін Друга світова війна, а не “Велика Вітчизняна”, це не заважало кандидату та його оточенню вживати під час публічних виступів саме радянський термін. Пан Старовойт протягом 2002—2006 років був депутатом Київради від Соціалістичної партії, свою причетність до якої сором’язливо не розголошував напередодні останніх виборів. Натомість не приховував одержання ордену “За особливі заслуги перед Православною церквою” від УПЦ, свідомо не згадуючи її належність до Московського патріархату. Можливо, саме з цієї причини вирізалися зі статей і згадки про Київський патріархат?

Апогеєм виборчої кампанії політика стали піарзаходи на Покрову біля барельєфа радянським солдатам на вулиці Героїв Дніпра, 30. Напередодні місцеві бабусі завадили почепити поруч із ним пам’ятний знак воїнам АТО, вбачивши у цьому “прославляння УПА” та “наругу над радянськими символами”. Соціальний центр зреагував миттєво — допоміг Раді ветеранів зробити ремонт барельєфа. Принагідно на сторінках “ПерспективиОболонь” піддали критиці місцеву владу за нібито трактування робіт як незаконних і вимогу їх припинити.

Під час промов на нечисленному пенсійному мітингу біля барельєфа учасникам битви за Дніпро Володимир Старовойт і його команда “забули” згадати про День українського козацтва та День УПА, а День захисника України звучав з уст поважного панстава не інакше як “День захисника Вітчизни”. Складалося враження, ніби на календарі не 14 жовтня, а 23 лютого, ніби Революції гідності ще не відбулося й “проффесор” Віктор Федорович досі при владі.

На мітингу багато говорилося про героїзм українських солдатів, які звільняли Київ від німецькофашистських загарбників. Однак серед усієї делегації партії “Батьківщина” тільки Володимир Бондаренко згадав про злочини радянської влади, яка, щоб звільнити Київ до річниці “жовтневої революції”, гнала у бій голодних, часто навіть неозброєних молодих хлопців.

Годі й казати, що мій матеріал про заходи на Покрову редакція “ПерспективиОболонь” відцензурувала в кращих традиціях совка. Ніяких злочинів радянської влади, ніякого Дня УПА! На додачу в статтю втиснули розгорнутий російськомовний коментар 90річної бабусі, яка запопадливо дякувала Володимиру Старовойту за реконструкцію барельєфа. Ну що тут вдієш, якщо головний редактор “ПерспективиОболонь” вже під час першої появи перед журналістами запитав: “На каком язикє ми будєм абщатца?” І це в редакції українськомовної газети! Тож ближче до виборів “ПерспективаОболонь” фактично перетворилася на газету Штепселя і Тарапуньки. Прикро, що директор Соціального центру Олександр Семикрас, історик за освітою, лишався байдужим до сумнівної політики газети та організації в історикоідеологічній сфері. Втім, його можна зрозуміти. Адже Соціальний центр і газета “ПерспективаОболонь” — кишенькові проекти Володимира Старовойта.

Тож доки деякі українські політики змішуватимуть в одній каші АТО, Небесну Сотню, “дєнь защітніка атєчєства” та радянську ностальгію?