Стежками «сродної» праці Миколи Дмитренка

Витоки наукового таланту, працьовитості на ниві української фольклористики, педагогічно-наставницької, збиральницької,

видавничої діяльності Миколи Костянтиновича Дмитренка, фольклориста, етнографа, краєзнавця, літературознавця, письменника, журналіста, видавця, педагога, громадського діяча, варто шукати у глибинній першооснові подільського села Зятківці на Вінниччині. Майбутній доктор філологічних наук (2006), професор (2012), завідувач відділу фольклористики Інституту фольклористики, мистецтвознавства і фольклористики імені М. Рильського НАНУ, член НСПУ (1994), Національної спілки краєзнавців України (2012) народився у День святого Миколая у славній родині, з якої він почерпнув міцність духу, інтелігентність, почуття гумору, працелюбність, прагнення до вершин “сродної” праці, стійкість національних, громадянських цінностей.

Мирослава ВОВК,

доктор педагогічних наук, провідний науковий співробітник відділу змісту та організації педагогічної освіти Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

 

Професійний, аксіокультурний розвиток Миколи Дмитренка відбувався у стінах Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського

НАНУ, а також у середовищі “живого” фольклорного слова, про що свідчать зібрані ним понад тисячу народних пісень, сотні легенд, переказів, загадок, прикмет, повір’їв, прислів’їв і приказок, примовок, побажань, упорядковані збірники фольклору, антології: “Українські народні пісні в записах Олександра Потебні” (1988), “Жартівливі та сатиричні пісні” (1988), “Де живе жар-птиця?” (1991), “Український сонник” (1991), “Українські міфи, демонологія, легенди” (1992), “Повір’я” (1992), “Українські балади” (1993), “Народні повір’я” (1994), “Символіка сновидінь. Народний сонник” (1995), “Загадки Явдохи Зуїхи” (1996), “Синівська молитва: Антологія віршів та пісень про матір” (1997), “Весілля в селі Зятківцях: Зап. Г. Танцюра” (1998), “Народні прислів’я та приказки” (1999), “Українські народні пісні в записах Гната Танцюри” (2001, у спів­упорядкуванні), “Українська історична драма” (2003), “Прислів’я та приказки від Мотри Лантух” (2008); “Зброєю сміху” (серія “Бібліотека українського воїна” (2015)) та ін.

Талановитий організатор, натхненник фольклористичного ака­демічного руху, М. Дмитренко тривалий період (з 2012 р.) очолює провідний науково-фольклористичний осередок України (відділ фольклористики ІМФЕ імені М. Рильського НАНУ), розвиваючи традиції своїх учителів, зокрема керівника кандидатської дисертації “Теорія народної словесності як напрям вітчизняної філологічної науки 60–80-х років ХІХ ст. (Фольклористичні праці О. О. Потебні)” професора Олександра Івановича Дея. Об’єднані ідеєю функціонального, контекстного, антропологічного підходів до дослідження фольклорного досвіду українців, співробітники відділу під керівництвом Миколи Костянтиновича реалізують науково-дослідницькі пошуки з проблем “Український фольклор: від архаїки до модерну”, “Український фольклор: динаміка функціонування, методологія дослідження”, а також у межах проектів “Історія української фольклористики: В 3-х т.”, “Українська фольклористична енциклопедія: У 2-х т.”, “Українські народні думи: В п’яти томах”.

Докторська дисертація М. Дмитренка “Українська фольклористика другої половини ХІХ ст.: методологічний дискурс” (2006), а також монографії “Українські символи” (1994, у співавт.), “Українська фольклористика: історія, теорія, практика” (2001), “Українська фольклористика другої половини ХІХ ст.: школи, постаті, проблеми” (2004), “Словник символів” (1997, у співавт.), “Словник символів культури України” (2002, 2005, 2013), “Українська фольклористика: акценти сьогодення” (2008), “Дослідники українського фольклору: невідоме та маловідоме” (у співавт., 2008), “Символи українського фольклору” (2011), “Олександр Потебня як фольклорист” (2012), “Український фольклор: методологія дослідження, динаміка функціонування” (2014, у співав.), “Українська фольклористика: проблеми методології” (2014) ознаменували інноваційний підхід автора до аналізу української міфо-символіки, дослідження невідомих сторінок історії фольклористичної думки, теорії, жанрології фольклору, лінгвофольклористики, текстології.

Талант і працьовитість М. Дмитренка, який реалізувався у виданні більше 350 наукових праць, довідникових видань, монографічних досліджень, збірок поетичних творів, збірників фольклорних текстів, був відзначений орденом М. Нікольського Чуваської народної академії наук і мистецтв (2013), двома грамотами Президії НАНУ, грамотою Міністерства освіти і науки України, двома відзнаками Київського міського голови, Все­українською премією імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2015).

Наставницький хист, педагогічна майстерність Миколи Костянтиновича реалізувалися у створенні власної науково-фольклористичної школи з проблем фольклоризму літератури, жанрової специфіки регіонального фольклору (С. Маховська, М. Вовк,

О. Панчук, М. Набок, Л. Снігирьова). За редакцією М. Дмитренка опубліковано понад 30 монографій, навчальних посібників, фольклорних збірок, зокрема: “Українські символи” (1994), “Уроки з народознавства” (1995), “Словник символів” (1997, 2002, 2005), Ю. Шутенко “Фольклорна традиція та авторське “Я”: поезія Василя Голобородька” (2007), “Дослідники українського фольклору: невідоме та маловідоме” (2008), М. Вовк “Міфо-символічні джерела прозової спадщини Василя Барки” (2010), О. Шалак “Український фольклор Поділля в записах і дослідженнях ХІХ—початку ХХ ст.” (2014), Г. Дмитренко “Українська мова” (навчальні посібники з 5 до 11 кл., рекомендовані МОН України, 2002—2014), М. Вовк “Фольклористика у класичних університетах України: теорія і практика (друга половина ХІХ—перше десятиліття ХХІ ст.)” (2014) та ін.

Гостре і чутливе слово українця за походженням і за серцем викарбуване у книгах прози: “Допит: Повісті, оповідання” (1989), “Чорна вівця” (1999), поезії: “Мандрівник” (1994), “Материк і море” (1998), “Люблю твій усміх загадковий”, “Квіти добра” (обидві — 2005), “Іноді…” (2012), у яких порушені філософські і водночас прагматичні проблеми життєдіяльності людини, її рефлексивного світосприйняття, емоційного та інтелектуального розвитку у вимірах української дійсності.

Багатогранність професійної й особистісної реалізації Миколи Костянтиновича Дмитренка підтверджують влучні слова відомого вченого світового рівня Олександра Потебні про те, що “і в нас є щось своє, нами і по-нашому зроблене для цивілізації світу; є своє і в науці, і в мистецтві, і в суспільності”. І у науково-фольклористичному середовищі, і в освітній практиці, і у мистецькому поступі українців наставницька світоглядна позиція, дослідницький правдивий пошук, національні й гуманістичні цінності М. Дмитренка реалізовуються на основі сакральності фольклорного, літературного слова, що становить вагомий чинник розвитку сучасної фольклористичної думки, національної науки, освітніх традицій на засадах культуровідповідності, ціннісного поступу.

У день світлого 60-річного ювілею висловлюємо сердечні вітання Миколі Костянтиновичу Дмитренку з побажаннями життєдайної сили для нових творчих звершень, невичерпної енергії, розквіту педагогічної майстерності, наукового таланту. Зустрічайте весни ще багато літ, і хай вони приносять Вам натхнення творити добро на користь людям. Хай янголи-охоронці відвернуть усі біди, а Господь посилає мир — душі, здоров’я — тілу і спокій — дому.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment