Слово великої шани науковцеві і просвітянину
Шлю Вам найщиріші вітання, вельмишановний Георгію Георгійовичу! Світ створений для любові, а любов твориться працею. Без праці не минає жодна хвилина життя: робота духу, серця й думки веде людину вперед, не дає їй зупинятися на досягнутому, відкриває нові висоти. А коли людина не боїться труднощів і з-поміж усіх шляхів обирає найважчий, Бог благословляє її на нові здобутки.
Для кожної людини є своя пора підсумків і водночас нових сподівань. Георгій Філіпчук може щасливо озирнутися: багато зроблено, багато пережито, але ще більше попереду. У народі кажуть: “Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням». Не пройдеш обраний шлях чесно й сміливо, то не здобудеш освіту, не матимеш досвіду, не зможеш навчити інших, не порадуєш світ добром і любов’ю. Нині для багатьох науковців, педагогів, студентів Ви — приклад гармонійної особистості, людини, що зуміла прислухатися до себе, обравши свою мету серцем, як навчав великий Сковорода.
Ваші талановиті здобутки на педагогічній і освітній нивах виконують неоціненну місію для сьогодення — творять майбуття, визначають долю кожного громадянина країни, яка болісно і жертовно відстоює свої права та свободи в цивілізованому світі. Невтомною працею, суверенною думкою, незламним духом Ви випереджаєте час, щоб опроявити українцям незворотність втрати їхньої культурної, ціннісної, етнічної, національної сутності для розбудови європейського громадянського суспільства.
Українська освіта стоїть на перехресті змін. Ви знаєте правильну дорогу — людиноцентризм у триєдиному енергетичному суцвітті загальнолюдського, національного й особистісного. У долоні педагога-майстра Ви довірливо вкладаєте плодючі зерна людської душі, пам’яті, мудрості, які увічнюють старі та породжують нові світи на обріях прийдешніх тисячоліть.
Ваші життєдайні педагогічні ідеї утверджують справжню й невідворотну суть освіти — її націєтворчу силу, що здатна усталити найвищі критерії життя: толерантність, гуманність, моральність, інтелігентність, професіоналізм, безперервність саморозвитку, невпинність творчих поривів і прагнень до духовної та інтелектуальної довершеності.
І словом, і ділом Ви щиро вболіваєте за відновлення поваги та шанобливого ставлення до професії на ім’я Вчитель. Справедливо, мудро і проникливо вбачаєте пасіонарність її феномену, здатність задавати національно-культурний вектор розвитку українського суспільства на шляху до його гідного місця у вимірах європейськості.
У нас з Вами один Абсолют — Людина, її велич і біль, непокірність і слабкість, сила духу й розуму, неозорні глибини почуттів. Доброчесною працею, за заповітами Антона Макаренка, Василя Сухомлинського, Івана Зязюна, Ви наполегливо, трепетно й майстерно плекаєте в Людині людське, що здатне мирити війни, творити добро, сіяти щастя, народжувати любов.
Тож зичу сьогодні й повсякчас потужної енергії для високого польоту, широких обріїв для цікавих ідей, сили й міцності духу! Нехай усе омріяне стане реальністю, нехай реальність відкриває незвідані вершини, а з Вами пліч-о-пліч працюють вірні друзі й однодумці. Крокуйте вперед тією нелегкою дорогою, яку обрали для себе, радійте здобуткам і не тривожтеся труднощами, бо вони минуть, а плоди натхненної праці залишаться у віках.
Бажаємо пронести радість від своєї роботи через усі буденні клопоти, через хуртовини й дощі, через маленькі й великі успіхи, аби пам’ятати, що дорога справжнього українського педагога — це найперше дорога до світла.
Нехай кожен новий день приходить у Вашу оселю з добром, кожна нова мить наповнює світ яскравими барвами й сонячними сподіваннями, а кожна пора року збагачує мудрістю праці й відпочинку, тішить серце розмаєм життя, надихає душу бути в гармонії зі світом.
Світ створений для любові, а любов твориться працею. І кожна хвилина, подарована іншим людям щиро й нелукаво, повертається букетом неповторних моментів, щасливих днів. Тож хай таких днів у Вашому житті буде якнайбільше!
Щиро —
Микола СТЕПАНЕНКО,
ректор, разом зі студентами і викладачами Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
