Юрій КИСЕЛЬОВ,
заступник голови первинного осередку “Просвіти” Уманського національного університету садівництва, доктор географічних наук
Непересічна подія не лише міського, а й, без перебільшення, загальнонаціонального масштабу відбулася майже в центрі України — славному місті Умань. Після майже півсторіччя очікувань і тривог, надій та відчаю нарешті відкрито й освячено величний пам’ятник ватажкам гайдамацького руху Максимові Залізняку й Іванові Гонті!
Історія цього пам’ятника сягає в далекий уже 1968 рік — рік двохсотліття Коліївщини. Тоді встановили символічний камінь, який свідчив, що на цьому місці буде споруджено справжній монумент лицарям-героям. Ескіз його ще в ті далекі часи створив незабутній Іван Макарович Гончар, і, здавалося б, пам’ятник мав невдовзі постати на належному йому місці. Але… незабаром на зміну “відлизі” прийшло нове ідеологічне похолодання доби Щербицького—Маланчука; згодом, у часи “перебудови”, завадили “радянські офіцери” та ветерани (чи не Куликовської битви?); після проголошення незалежності почалися фінансові негаразди, а в останні десять-п’ятнадцять років вагомим стало слово хасидів, для яких Умань — теж сакральне місце, і які вважають гайдамаків ворогами й катами своїх предків. До цього слід додати байдужу позицію колишнього керівника міста, який керував ним усі роки декларативної незалежності. Лише після Революції гідності й приходу до керма міської громади нового очільника Олександра Цебрія справа зрушила з мертвої точки. Зусилля громадськості знайшли підтримку місцевої влади, а численні благодійники долучилися до практичної реалізації шляхетного проекту, офіруючи кошти на спорудження багатостраждального монумента.
І ось у свято Архистратига Михаїла кінні Ґонта й Залізняк постали в усій своїй величі у знаковій для них Умані, а двома тижнями пізніше вирішено було пам’ятник освятити. Ця подія стала найурочистішою: освяченню передувала піша хода через півміста від гайдамацького хреста, встановленого 1993 року на символічному місці зустрічі Максима з Іваном у червні 1768-го до новопосталого монумента. Очолювало ходу українське духовенство на чолі з архієпископом Черкаським і Канівським (УПЦ КП)
преосвященнішим Іоанном. За ними йшли активісти у формі Українського козацтва, УНСО,
“Правого сектору” та інших патріотичних об’єднань. Прикметно, що, крім прапорів цих організацій та державних, у колоні патріотів майоріло й чорне знамено Холодноярської республіки з надписом “Воля України або смерть!”. Це засвідчувало зв’язок поколінь борців за волю і незалежність України. Так само, як і викарбувані на постаменті пам’ятника слова молодого Тичини: “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була”.
Більшість перехожих радо й захоплено сприймали гасла учасників ходи — “Слава Україні!”, “Смерть ворогам!”, “Україна понад усе!”. Бо драматичне сьогодення виразно актуалізує настрої далеких гайдамацьких часів, а ворог — як і тоді — цілком конкретний: якщо у XVIII сторіччі Катерина ІІ запроторила Залізняка до Сибіру, а Гонту видала на мученицьку смерть полякам, то тепер Україну тероризує новий “ясновельможний” москаль — Путін. До речі, по ньому знову “пройшлися” персонально і конкретно — так, як уже традиційно це робиться по-народному.
Біля самого пам’ятника присутніх було понад півтисячі осіб, і не лише уманців, а й представників інших міст, зокрема сусідньої Христинівки, Черкас, Києва. Після освячення монумента зі словом, у якому наголошувалося на значенні подвигу Залізняка й Гонти в наш час і важливості встановлення пам’ятника героям, виступили заступник голови Черкаської облдержадміністрації Юрій Сас, народний депутат України Микола Томенко, директор Національного дендропарку “Софіївка” Іван Косенко, представники патріотичної громадськості Умані. Гідною події була мистецька програма: тон їй задав народний артист України Анатолій Паламаренко, який натхненно прочитав фрагмент поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки” — “Гонта в Умані” та його ж поему “Холодний Яр”. Із козацькими піснями виступили музики з тріо “Ґонта” Уманського педуніверситету. Патріотичні вірші, суголосні з темою Гайдамаччини, опору різномастим поневолювачам, боротьби за незалежну Україну, прочитали уманські автори-просвітяни Ніна Михайлова та голова осередку “Просвіти” Національного університету садівництва, кандидат історичних наук, доцент Іван Пахольчук.
…Тернистим був шлях українського народу до омріяної волі. Мільйони наших героїв окропили його своєю святою кров’ю. І одне з чільних місць серед них належить провідникам гайдамацького руху Максимові Залізняку та Іванові Гонті.
