В українському театрі в останні роки відчувається брак цікавих детективних постановок. Заповнити цю прогалину вирішили у Київському академічному театрі “Колесо”, де художній керівник театру, народна артистка України Ірина Кліщевська у творчому тандемі з молодою талановитою артисткою та режисером Марією Грунічевою здійснила постановку п’єси Агати Крісті “Мишоловка”.
Це перша постановка “Мишоловки” на професійній українській сцені. Ідея поставити цю п’єсу виникла в колективу театру наприкінці минулого театрального сезону. А перша репетиція відбулася 15 вересня, саме цього дня виповнилося 125 років від дня народження Агати Крісті. Однак про цю ювілейну дату актори довідалися пізніше. Протягом репетицій довелося дещо адаптувати український переклад. З одного боку, аби зробити його сучаснішим, а з іншого, — аби тонко передати англійську атмосферу середини минулого століття.
Кожен актор показав себе як самодостатня творча індивідуальність. Саме тому такими життєвими є на сцені Моллі Релстон (Ольга Армасар), Крістофер Рен (Олександр Дідик), місіс Бойл (Галина Зражевська), майор Міткаф (заслужений артист України Олег Коваленко), міс Кейсуел (Ольга Васинюк), містер Паравічіні (Олег Лепенець), сержант поліції Троттер (Денис Драчевський). А для Олександра Соловонюка роль Джайлса Релстона стала дебютом у театрі “Колесо”. Раніше актор працював у російськомовному театрі Сімферополя, але досить добре опанував українську мову.
Зануритися у добу Агати Крісті допомагають сценографія Світлани Заікіної та костюми Валентини Плавун, а краще відчути внутрішній світ героїв — музика Михайла Чембержі, створена спеціально до цієї постановки.
Про що ж вистава “Мишоловка”? Ось що про свою п’єсу розповідала Агата Крісті: “У цій п’єсі є потроху майже для кожного. Ось чому вона подобається людям різного віку і смаків. Думаю, можна сказати без самовдоволення, але й без удаваної скромності, що для твору такого роду, а це легка п’єса, в якій є і гумор, і привабливість бойовика, вона добре спрацьована. У міру того, як події розгортаються, глядачеві весь час хочеться знати, що ж далі, а вгадати, куди поверне сюжет у наступні кілька хвилин, важко”.
Фото надано театром
