Роль держави в патріотичному вихованні нації

Степан ВОЛКОВЕЦЬКИЙ, голова ІваноФранківського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, народний депутат України І—ІІ скликань:

— Відомо, що держава як спільнота людей, які згодні жити за одними правилами, законами, повинна мати свої основи, підвалини. Духовні основи є визначальними. Українська держава не може будуватися на цінностях інших народів, окрім українського. Зокрема це стосується і так званого “русского міра”. Гіркий досвід такого “будівництва” Україна отримала в час президентства В. Януковича з усіма кривавими наслідками.

Українська держава — це єдиний спосіб і місце реалізації права українського народу жити на своїй землі своїм власним національним життям. Це означає, що духовною основою української держави мають бути українські національні цінності: мова, традиція, церква, культура, власне розуміння історії і все те, що робить нас українцями.

Таким чином, перше і головне завдання української держави — це сприяння і всебічна підтримка українських цінностей. Цьому завданню має бути підпорядкована діяльність освіти, культури, вся система державної влади в Україні. Власне, це і записано в Конституції України. Зокрема ст. 10: “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя на всій території України”; ст. 11 “Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури”; ст. 17 “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу”.

Написано абсолютно правильно. Але ж ми всі знаємо, що ці базові конституційні норми не виконуються найперше державними структурами. Телевізія, радіо, преса повинні служити інтересам України — це суттєві елементи національної безпеки, про що говорив Віктор Набруско, секретар Національної спілки журналістів України (“СП”, ч. 47 за 2015 р.).

Тут на перший план виходить необхідність реалізації державної національної ідеології як необхідного елементу діяльності державних інституцій. На моє переконання, зазначена ідеологія має своєю метою благо українського народу, забезпечення його національних інтересів. Поняття “друзівороги” треба замінити поняттям “національні інтереси”. В моєму розумінні національна ідеологія є системою понять, уявлень, оцінок, які притаманні корінному етносу, нам, українцям, і сформувалися впродовж тисячоліть. Це величезні пласти української культури, власне бачення української історії і української перспективи, українська церква, українська традиція загалом.

Як людина з багаторічним стажем державної та дипломатичної роботи можу стверджувати, що в світі не існує успішної держави без державної національної ідеології. Дуже часто її не афішують, але успішність держав, країн якраз і визначається духовним началом та вмінням держави об’єднувати суспільство, своїх громадян національною ідеєю, відповідно впроваджувати державну ідеологію.

На мою думку, це зовсім не суперечить ст. 15 Конституції про те, що “жодна ідеологія не може визнаватися державою, як обов’язковою” в цьому положенні Конституції маються на увазі ідеологічні системи, притаманні окремим групам народу. Ці системи, як правило, мають політичний характер. Натомість державна ідеологія має характер об’єднуючий для всього українського народу і є основним чинником консолідації широких народних мас.

Тепер, перед лицем брутального наступу “русского міра”, ми краще розуміємо, що йому повинен бути протиставлений наш український світ. І середини тут бути не може. Ми втратили Крим і частину Донбасу (сподіваємося, не надовго), бо влада недооцінювала, а у випадку В. Януковича і відверто зраджувала українську ідею, активно впроваджуючи “русскій мір”. З іншого боку ця чорна антиукраїнська справа подавалася як захист прав людини, національних меншин, хоча для всіх зрозуміло, що йдеться про одну національну меншину — російську.

Можна стверджувати, що до сьогодні протягом майже 25 років української проголошеної незалежності ми не мали влади в Україні, як цілісної системи, в основі якої лежали б українські цінності, українська національна ідея. Були окремі політичні сили, окремі люди, часом на найвищому державному рівні, але не було цілісної україноцентричної системи влади.

Тому вважаю, що це завдання, завдання розбудови української держави на основі української національної ідеї, відповідно впровадження української державної ідеології є головним і визначальним для всього суспільства.

Які найважливіші елементи реальної державної влади? Кадри і фінансові ресурси. Яка кадрова політика сьогоднішньої влади? Конкретний приклад. Недавно представником України в ООН був призначений В. Єльченко, відомий своєю проросійською орієнтацією, замість І. Сергєєва, який, як на мене, гідно захищав українські інтереси в цій головній міжнародній інституції. Фінанси в руках олігархії, для якої, як правило, українські інтереси є чужими. Тому роль громадськості, роль “Просвіти” в цій ситуації надзвичайно важлива. Підтримую думку Олеся Донія про те, що нам треба формувати владу, впливати на неї, іти до влади. Крок за кроком ми наближатимемося до національного ідеалу України, в якому наша держава буде українською не тільки за формою, а й за змістом.

Слава Україні!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment