Сергій ГРАБАР
Наші розмови про літературу не мають кінця, як не має кінця сама література і все, що з нею пов’язане. Що ж стосується Михайла Слабошпицького, то осягнути глибину його знань у царині слова неможливо.
Він знає стільки, скільки пересічній людині й уявити не під силу. І все єднається в ньому — і перечитане, і пережите. А того і другого не переслухати, бо все настільки цікаво, що відразу малюєш собі живі картини, таке уявне кіно. Михайло Федотович ще й добрий оповідач.
Розмови про те, що оці його збагачені досвідом знання та зустрічі необхідно конвертувати у книжку, були постійно. І ось така книжка з’явилася, і як я передбачаю — книжка з продовженням.
Тепер про знаковість усього цього, що вже вийшло друком під однією обкладинкою із назвою “Наближення до суті”. Ми маємо 35 літературних доль, і в підзаголовку так і сказано: “Літературні долі”. Підходи до їх розкриття різні. В одному випадку — це розкриття долі героя розповіді через його творчість, в іншому — через життєві колізії, а інколи — переплітаються життя і творчість.
Книжку, про яку зараз мовиться, треба читати. Вже поява цих літературних портретів — величезний крок для збереження ідентичності української літератури.
Минають роки, і багато чого відходить у забуття. Інколи відбуваються парадоксальні речі: ми титанічними зусиллями повертаємо Україні ті чи ті літературні імена, а тих, хто поруч жили 40—50 років тому, забуваємо. Література будьякої країни має поступовий ритм розвитку. І Україна в тому не відмінна від інших країн. Не може бути такого, щоби до певного періоду українська література існувала — потім перерва, — а потім знову існує.
З огляду на це книжці Михайла Слабошпицького “Наближення до суті” ціни немає, бо будьяка згадка про літератора важлива, а окремий нарис та ще й писаний рукою такого метра, як Михайло Слабошпицький, — це вже місце в історії літератури.
І ще про один аспект книжки “Наближення до суті”. Це — мова творів. Завжди все те, що виходить зпід пера Михайла Слабошпицького, має вишуканий стиль. І цього разу автор залишається вірним собі: і слово, і побудова фрази, і новотвори — все на найвищому рівні літературної майстерності.
Книжка Михайла Слабошпицького “Наближення до суті” — черговий крок у розкритті світові, а насамперед нам самим, сутності української літератури, її основних стовпів, розмаїттю внутрішніх суперечностей літературного процесу.
Не знаю як ви, а я чекаю на продовження.
