Луганська «Просвіта» діє!

Ілько ДУВАНСЬКИЙ,
член Луганської “Просвіти”

Луганська “Просвіта” душею і серцем із земляками, які там мешкають, а деякі і боронять свою Вітчизну від окупантів. Пульсуюча рана Луганщини непокоїть усіх патріотів, і “Просвіта”, як може, підтримує луганців на передньому краї боротьби за Україну, національну ідею, героїв передової.
Лисичанськ, Новий Айдар, Щастя, Станиця Луганська — маршрут просвітянина Олександра Пантелеєва, який, завантажившись газетами, книжками та нагородами патріотам, відбув зі столиці в роздертий війною край.
У Лисичанськ перебазувалася обласна дитяча лікарня з Луганська. Лікуються тут до 2000 дітей з усієї Луганщини. Обстріли, брак води, ліків, документація, яка затверджується місяцями в далекій столиці. Це все будні лікарні. Але ж дітей  потрібно лікувати, оперувати, годувати. Іноді, коли відключали воду, лікарі, ставши ланцюжком, передавали баклажки з водою з багатоповерхівок, щоб напоїти і нагодувати дітей.
Із прифронтової зони тяжко поранених бійців везуть сюди і тут оперують. 87 бійцям врятували життя і вилікували. Весь тягар діючої прифронтової лікарні ліг на плечі головного лікаря обласної дитячої лікарні — Ошешко Світлани Павлівни.  Скромна жінка згуртувала колегфахівців із Луганська та області, під її відповідальністю лікарня, хворі діти, розселення спеціалістів, проблеми міста Лисичанська тощо.
За поданням “Просвіти” головного лікаря обласної дитячої лікарні відзначили високою нагородою —  орденом “За розбудову України”.
23 листопада Олександр Пантелеєв  за дорученням Центрального правління урочисто вручив Ошешко  Світлані Павлівні нагороду. Колектив лікарні з піднесенням сприйняв цю подію як визнання їхнього подвижництва в зоні проведення АТО.
Попереду Новоайдар: зустрічі в трудових колективах суду, пенсійного фонду, управління, соцзахисту.
Місто Щастя, Станиця Луганська — люди під перманентними обстрілами сепаратистівтерористів зі спаленими будинками, зяючими зіницями вибитих вікон чекають українські газети, книжки, брошури —  будьяку правдиву інформацію з Великої Землі.  З радістю в очах отримують підшивки газети “Слово Просвіти” та “Кобзарі” Т. Шевченка і благають не забувати їх у полум’ї війни.
Вручені Олександром Пантелеєвим “Кобзарі” на блокпостах вони загортали в чисті хустинки і ховали за бронежилети біля серця.
Коли свистять кулі і гупає гармата під Щастям, а тобі потрібно їхати ще далі до сепаратистського “гнізда” поблизу Станиці Луганської хочеться кричати “столичним керівникам”: радикальніше приймайте рішення і визволяйте схід України від найманців і сепаратистів — люди не простять зволікання. Вони потребують не слів, а державної конкретики.
Станиця Луганська зустріла колючим дротом прифронтової території, спаленим автовокзалом та настороженими мешканцями — готовими за першим пострілом розбігтися.
Хотілось би відзначити теплий прийом просвітянина керівниками районної військовоцивільної адміністрації — запрошення на відпочинок, обід, ночівлю. На ранковій районній нараді присутнім були вручені комплекти газети “Слово Просвіти”, українські буклети, книжки та іншу літературу. Працівники за декілька хвилин розібрали все українське і звернулися з проханням  передавати з Києва все, що можна читати,  дивитися про Україну. З радістю повідомили, що в Станиці невдовзі запрацює відділення “Нової пошти” і просили надсилати більше інформаційнопропагандистської літератури — бо в ЛНР активізували  пропагандистську діяльність  стосовно “ісконно руськіх зємєль”.
Агітаційний вояж по рідній Луганщині для Олександра Пантелеєва закінчився. Його серце залишилось там. Воно щемить від того, що не зміг заїхати в рідний Луганськ. Але все попереду, сумнівів  у тому, що Луганщина є і буде завжди Україною — немає.