Ілько ДУВАНСЬКИЙ,
член Луганської “Просвіти”
Луганська “Просвіта” душею і серцем із земляками, які там мешкають, а деякі і боронять свою Вітчизну від окупантів. Пульсуюча рана Луганщини непокоїть усіх патріотів, і “Просвіта”, як може, підтримує луганців на передньому краї боротьби за Україну, національну ідею, героїв передової.
Лисичанськ, Новий Айдар, Щастя, Станиця Луганська — маршрут просвітянина Олександра Пантелеєва, який, завантажившись газетами, книжками та нагородами патріотам, відбув зі столиці в роздертий війною край.
У Лисичанськ перебазувалася обласна дитяча лікарня з Луганська. Лікуються тут до 2000 дітей з усієї Луганщини. Обстріли, брак води, ліків, документація, яка затверджується місяцями в далекій столиці. Це все будні лікарні. Але ж дітей потрібно лікувати, оперувати, годувати. Іноді, коли відключали воду, лікарі, ставши ланцюжком, передавали баклажки з водою з багатоповерхівок, щоб напоїти і нагодувати дітей.
Із прифронтової зони тяжко поранених бійців везуть сюди і тут оперують. 87 бійцям врятували життя і вилікували. Весь тягар діючої прифронтової лікарні ліг на плечі головного лікаря обласної дитячої лікарні — Ошешко Світлани Павлівни. Скромна жінка згуртувала колегфахівців із Луганська та області, під її відповідальністю лікарня, хворі діти, розселення спеціалістів, проблеми міста Лисичанська тощо.
За поданням “Просвіти” головного лікаря обласної дитячої лікарні відзначили високою нагородою — орденом “За розбудову України”.
23 листопада Олександр Пантелеєв за дорученням Центрального правління урочисто вручив Ошешко Світлані Павлівні нагороду. Колектив лікарні з піднесенням сприйняв цю подію як визнання їхнього подвижництва в зоні проведення АТО.
Попереду Новоайдар: зустрічі в трудових колективах суду, пенсійного фонду, управління, соцзахисту.
Місто Щастя, Станиця Луганська — люди під перманентними обстрілами сепаратистівтерористів зі спаленими будинками, зяючими зіницями вибитих вікон чекають українські газети, книжки, брошури — будьяку правдиву інформацію з Великої Землі. З радістю в очах отримують підшивки газети “Слово Просвіти” та “Кобзарі” Т. Шевченка і благають не забувати їх у полум’ї війни.
Вручені Олександром Пантелеєвим “Кобзарі” на блокпостах вони загортали в чисті хустинки і ховали за бронежилети біля серця.
Коли свистять кулі і гупає гармата під Щастям, а тобі потрібно їхати ще далі до сепаратистського “гнізда” поблизу Станиці Луганської хочеться кричати “столичним керівникам”: радикальніше приймайте рішення і визволяйте схід України від найманців і сепаратистів — люди не простять зволікання. Вони потребують не слів, а державної конкретики.
Станиця Луганська зустріла колючим дротом прифронтової території, спаленим автовокзалом та настороженими мешканцями — готовими за першим пострілом розбігтися.
Хотілось би відзначити теплий прийом просвітянина керівниками районної військовоцивільної адміністрації — запрошення на відпочинок, обід, ночівлю. На ранковій районній нараді присутнім були вручені комплекти газети “Слово Просвіти”, українські буклети, книжки та іншу літературу. Працівники за декілька хвилин розібрали все українське і звернулися з проханням передавати з Києва все, що можна читати, дивитися про Україну. З радістю повідомили, що в Станиці невдовзі запрацює відділення “Нової пошти” і просили надсилати більше інформаційнопропагандистської літератури — бо в ЛНР активізували пропагандистську діяльність стосовно “ісконно руськіх зємєль”.
Агітаційний вояж по рідній Луганщині для Олександра Пантелеєва закінчився. Його серце залишилось там. Воно щемить від того, що не зміг заїхати в рідний Луганськ. Але все попереду, сумнівів у тому, що Луганщина є і буде завжди Україною — немає.