Леся ГОНЧАР, Руслан НАЙДА
Що можна сказати дитині, чий батько рік, півроку, місяць тому загинув на війні з ордою? Як її втішити? Як забрати біль, що глибоко затамований у їхніх очах? Дати забути чи говорити про втрату?
Війна відступає… Так це чи ні? І для кого — як вона відступає? З інформаційного простору зникають сюжети про хлопців на передовій без рацій і тепловізорів, про брудний бізнес на блокпостах і — про дітей Героїв небесних батальйонів, яким необхідні людське розуміння, увага, добре слово і тепло, особливо у святкові дні.
27 грудня 2015 р. у Будинку “Майстер-Клас” по вул. Лаврська, 16-а, зусиллями волонтерів, “Крила 7 сотні”, 4 козацького редуту Майдану, людей мистецтва, майстрів і художників такий день з увагою і теплом для дітей загиблих воїнів і їхніх мам відбувся. І з концертом, і з обідом, і з екскурсіями, і сповненим небайдужими людьми простором, де дітям Героїв було затишно.
Про один із майстер-класів. “Сьогодні ми зробимо Воїнів Світла”, — так починає своє спілкування з дітьми Леся Колосенко (Гіптенко Леся Михайлівна), відома майстриня трав’яних скульптур, техніки, ймовірно, унікальної в світі. Роздає заготовлені пучечки м’якої шовковистої трави, яка навіть підсушена пахне літом і степом. Увага дітей завойована, кожне з них більш, ніж будь-хто знає, хто такий Воїн Світла…
Тимчасом пані Леся вчить і розповідає, показує, як кожному з вояків зробити бронік і рюкзачок (якщо десантники) і міцні кулаки й ноги. Бо ж треба вміти захистити своє і захищатись. І як зробити сяйво над головою Світлого Воїна… Цей Воїн, і діти одразу це відчули, уособлює їхнього загиблого Тата, тоненькими ниточками трави пов’язує їхні зранені душі з душею Тата-Героя…
А далі — увага. Коли кожне з дітей завершує свою роботу і усміхається своєму Світлому Воїну, пані Леся їх обіймає і говорить: “Твій Тато став зіркою… На небі… Запам’ятай це”.
Думається, ці діти, коло яких біль їхній часом фізично відчувається, повернуться додому зі своїми маленькими Світлими Воїнами й усім теплом, вкладеним в останні слова. А колись побачать на виставці чи в музеї унікальні сонячні скульптури Лесі Гіптенко (левів, олениць, чарівних звірів та птахів) і згадають — і ми так можемо, і ми таке робили колись у передноворічні дні одного сумного Різдва, коли їхні Тата стали Воїнами Світла, Героями небесних батальйонів, віддали найдорожче задля них і своєї землі — Життя.
А дехто з них знатиме, що — “мій Тато став зіркою…”
