«Творець мелодії незнищенності»

Надія ПАСТЕРНАК,
член НСЖУ

21 грудня в Інституті Історії Церкви Українського Католицького Університету відкрилася фотовиставка відомого львівського фотомитця Йосипа Марухняка, присвячена рокові Михайла Вербицького — грекокатолицького священика, композитора, автора мелодії державного гімну України, видатного громадського діяча ХІХ століття.

З іменем Михайла Вербицького 2015 року пов’язано кілька ювілейних дат: 4 березня цього року ми відзначали 200ліття від дня його народження, 10 березня виповнилося 150 років із дня першого публічного виконання пісні “Ще не вмерла Україна” на Шевченківському вечорі у місті Перемишль, 7 грудня минуло 145 років із дня смерті композитора, який знайшов свій вічний спочинок у колись українському, а нині польському селі Млини, що за сім кілометрів від кордону. У зв’язку з цим ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) оголосила 2015 рік Роком Михайла Вербицького.
Іван Франко називав його “найзначнішим талантом” серед галицьких композиторів. Михайло Вербицький — не лише автор мелодії державного гімну, а й фундатор професійної музичної культури в Галичині, автор світської і церковної музики, а насамперед він — священик, душпастир, який дбав про спасіння людських душ. Він народився і виховувався у священичій родині: батько Михайла Вербицького був парохом у селах Явірник Руський та Улюч, що недалеко від Перемишля, а також Бірчанським деканом, однак, коли Михайлові було десять років, батько помер і хлопець виховувався під опікою свого родича, перемишльського єпископа Івана Снігурського. На той час Перемишль був центром українського національного й духовного відродження в Галичині. Єпископ Снігурський дбав про належну музичну освіту й церковний хоровий спів, тож запрошував до Перемишля провідних європейських учителів музики. Сам о. Михайло Вербицький писав про цей період так: “В 1830 році осягнула школа співацькомузична і хор у церкві престольній грекокатолицькій у Перемишлі пункт кульмінаційний, бо школа стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері”.
Нинішнє покоління, якому випала доля зі словами і мелодією “Ще не вмерла України ні слава, ні воля” захищати нашу землю і вмирати за неї, мало знає про життя і творчість Михайла Вербицького. Львівський фотохудожник Йосип Марухняк пройшовся з фотоапаратом усіма відомими життєвими дорогами Михайла Вербицького — від його народження у селі Явірник Руський, дитинства на батьковій парафії у селі Улюч, навчання у Перемишлі та Львові, його парафій у селах Завадів і Залужжя Яворівського району, Стрілки Старосамбірського району і Млини колишнього Яворівського району. Його фотовиставка хронологічно відтворює життя і творчий шлях композитора і священика, показує тло й осіб, які формували його особистість, а також важливі й історичні документи, якот записи рукою отця Михала Вербицького у парафіяльній книзі, написані його рукою ноти пісні “Ще не вмерла Україна”. Виставка є документальною і, разом із тим, — досить емоційною і високохудожньою, адже автор відтворює власне бачення постаті Михайла Вербицького.
Це третя фотовиставка Йосипа Марухняка із циклу “Великі ювілеї”: перша присвячувалася 200літньому ювілею Тараса Шевченка, друга — 200літньому ювілею Маркіяна Шашкевича. Світлини з двох попередніх фотовиставок Йосип Марухняк подарував Народному музею Тараса Шевченка у Львові та музеєві “Русалка Дністрова”, а от музею Михайла Вербицького наразі немає — ні у Львові, ні у Перемишлі, ні там, де він народився, то ж автор фотовиставки дарує свої світлини Українському Католицькому Університетові — сподкоємцеві колишньої Богословської академії та грекокатолицької семінарії, де навчався отець Михайло Вербицький, — з тим, що ця фотозбірка буде основою майбутнього музею цієї видатної особистості.
Йосип Марухняк вважає, що належне пошанування отця і композитора Михайла Вербицького має бути і в Україні, і в сусідній Польщі — на тій землі на берегах Сяну, де він народився і провів своє життя.
Співорганізаторами заходу є Інститут Історії Церкви УКУ, Національна спілка журналістів України, Національна спілка фотохудожників України, товариство “Надсяння”, департамент із питань культури, національностей і релігій Львівської облдержадміністрації.