Володимир СЕМИСТЯГА,
голова Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
Два роки тому на столичному Майдані розпочалися події, які змінили хід новітньої історії, розбудили в українцях високі цивілізаційні якості, піднесли на вищий щабель український національний дух. Намагаючись відновити втрачений імперський статускво, переписати історію на власний лад і законсервувати тоталітарноімперіалістичну сутність свого ego, наш затятий ворог — путінська Росія — розв’язала на сході України так звану гібридну війну. Поєднуючи “гарячу” з “холодною” війною, рашисти роблять ставку на шалену інформаційну інтервенцію. Її методи і засоби апробовані в світі упродовж 2,5 тисячоліть, а тому беззмінні. Це руйнація держави противника руками її громадян ізсередини; руйнація її національних і духовних традицій; підкуп та використання і місцевих злодюжок, і так званої еліти проти власного народу і держави; вербування й активне використовування з їхнього середовища різнопланової агентури; компрометація і фізичне знищення кращих представників національнопатріотичних сил; передача влади контрольованому колоніальноуправлінському апарату з середовища, яке не здатне відповісти на виклики часу. Про мову й говорити не варто…
То ж чи спроможні ми пильніше придивитися до того, що нині відбувається в Україні? Чи не наводять на певні роздуми події, що упродовж трьох століть відбуваються на нашій землі? Невже у нас затьмарений розум і ми неспроможні зробити висновків з уроків історії?
Новітні процеси на сході та півдні України — це інкорпорація наших теренів підступним ворогом. І генеруючою силою тут виступає так званий “Лугандон”. Не помічати того, що тут відбувається процес антиукраїнського за формою і російського за змістом “державотворення”, може тільки сліпий. Стосовно ж інформаційної війни — адекватної відповіді з боку печерських пагорбів досі немає. Там воліють не помічати, що на окупованій території ні листівок, ні газет, ні радіо, ні телебачення, загалом нічого українського. Ігноруються навіть Президентські настанови про те, що в умовах фронтового затишшя інформаційна війна — головне завдання. Тож інформацію про Україну на непідконтрольних відтепер землях українці отримують із Інтернету, через особисте спілкування з родичами і друзями або через супутникове ТБ. І ця інформація не на користь українства.
Щоб уявити, як працює ця інформаційна система, наведемо деякі приклади. Упродовж 2014—2015 рр. в “Лугандонії”, “прийняли пакет законів” про засоби масової інформації. Згідно із законодавством, у квазіЛНР офіційним рупором республіки стало видання “ХХІ век”. Газета друкується накладом у 25 тис. примірників, має власну електронну версію, повністю субсидується з бюджету РФ, редагується й випускається кланом Юрових. Утворено також Луганський інформаційний центр і засновано “Лугаком” — власний оператор стільникового зв’язку. З вересня 2014 р. на повну потужність запрацював телеканал “Луганськ24”, який у радіусі кількох десятків кілометрів і досі “покриває” територію, підконтрольну українській владі. Керує і координує цю діяльність “Міністерство інформації ЛНР”.
За настанови російських кураторів “Міністерство” здійснило моніторинг аналогових каналів телебачення і кабельних провайдерів на тимчасово не контрольованих Україною територіях Луганщини і Донеччини. З’ясувалося, що там усе ще транслювались українські телеканали — К1, К2, EvroNews, М1, Донбас (Антрацит, Красний Луч), Перший Національний (Алчевськ), ЛОТ (Східний житловий масив Луганська і СтаничноЛуганський район). Тому спеціальним рішенням “Рада Міністрів ЛНР” їхню діяльність заборонила. Водночас за “проукраїнську пропаганду”, “дискредитацію ЛНР і ДНР” провайдерів, які не виконали міністерських настанов, притягли до кримінальної відповідальності. Крім того, Мінкомзв’язку РФ запропонувало встановити на території ЛНР—ДНР додаткові потужні передавачі з метою трансляції російських телеканалів на частотах, на яких транслювалося Українське телебачення. Як наслідок — у ЛНР відмінили телевізійне мовлення 23 українських телеканалів і російського телеканалу “Дождь”.
Упродовж 2014 р. “гуманітарну” допомогу і фінансову підтримку в галузі інформаційної сфери ЛНР надавали російські комуністи. А одіозний лідер ЛДПР В. Жириновський навіть передав 13 млн російських рублів, 50 тис. американських доларів, кілька автомобілів “Нива” та броньований агітаційний ГАЗ“Тигр” як внесок у “звільнення” України від “українських фашистів”.
2015 рік надав новий імпульс ЛНРівським ЗМІ. Зокрема у січні 2015 р. у Донецьку накладом у 100 тис. примірників вийшло перше число газети “Мирный Донбасс”. Засновники спільного видання — “Народні Ради ЛНР і ДНР”, які вирішили друкувати законопроекти, подані на їхній розгляд.
13 лютого 2015 р. побачило світ і перше число видання центральних органів влади ЛНР “Республика”. Газета має 8 полос формату А3, наклад 50 тис. прим. Основна мета газети — донести “правдиву інформацію про події в ЛНР в умовах інформаційної війни, розв’язаної Україною” та “подолати перепони українських брехливих ЗМІ”. Як говорять у народі — з хворої голови перекласти на здорову. Тож коментарі тут зайві. А редагує газету все той же Ю. Юров — колишній прессекретар Луганського облвідділення “ПР”, він же депутат Луганської міськради від КПУ, він же двічі депутат “парламенту ЛНР” (раніше був на дошці ганьби луганської преси), він же особа, яка вважає найзатятішим ворогом “свободолюбивої ЛНР” Україну, яку потрібно негайно знищити.
Пізніше з’явилася газета “Вестник Главы”. Уже сама назва афішує видавця і фінансування. На думку “Міністерства інформації ЛНР”, ці видання не просто кольорові та яскраві, а ще й “об’єктивні й соціальні”. Бо, бачте, безкоштовно готові донести думку ЛНР до найбідніших і соціально незахищених верств республіки.
У ЛНР виходять також профспілкові та міські газети, які надходять у продаж і мають передплатників: “Экспрессновости”, “Единство”, “Жизнь Луганска” тощо. Планується навіть випуск популярної футбольної газети. Теж “правдивої” й “об’єктивної”. Усі вони російськомовні й антиукраїнського спрямування.
Для всіх ЗМІ ЛНР із літа 2015 р. обов’язковим є отримання сертифіката про реєстрацію від “Міністерства інформації”. Але при цьому навряд чи вони спроможні “переплюнути” жовтий “ХХІ век” у своїй ненависті та брехні щодо української держави. Адже задовго до подій на сході України свою чорну роботу проводили на сторінках газети одіозні комунорегіонали О. Акентьєв, Н. Максимець та їм подібні. Їхня антиукраїнська діяльність триває і нині. Чого лише варті їхні пасажі: “Український нацизм”, “Міф про голодомор”, “Локшина про голодомор”, “Русофобія — рушійна сила українського нацизму”, “Мова. Із життя “священних корів” тощо. Намагання іронізувати над українською трагедією через чорний гумор про “корів”, “укрів”, “свідомих”, “мову”, “шоколадних зайчиків і кроликів”, які “очікують Януковича”, заводить їх лише в болото антисемітизму.
В інформаційній війні чільне місце в антиукраїнських позиціях у ЛНР посідає УПЦ МП. Особливо це стосується кліру СвятоПетропавлівського собору, церкви “Умілєніє” в Луганську та інших. Захлинаючись від жовчі, вони зі шкіри лізуть, аби основні постулати “русского міра” залишалися “святими”.
Щодо “Міністерства освіти і науки ЛНР” — тут чітко визнають, що навчання в освітніх закладах нарешті проводиться за російськими освітніми стандартами. Зліквідовано не тільки викладання “Історії України”, “Географії України”, а й різко скорочена кількість годин на вивчення української мови і літератури, які відтепер вивчають факультативно. Те саме й у квазіДНР. Щоправда, керівництво МОН там оголосило, що донецькі автори розробили підручник з історії України. Але… за умов, що його затвердить “голова ДНР” Захарченко, у минулому дрібний підприємець, що не має ні специфічної, ні спеціальної освіти.
Те, що відбувається в освітній галузі, дуже нагадує нацистський окупаційний режим у Донбасі в роки Другої світової війни. Щоб заручитися підтримкою українців, нацисти ввели другу державну мову. Про це ж, але нині, заявили і на Луганщині. Мовляв, вони не будуть наслідувати київську владу, що “викорчовує ворожу російську мову”. А тому в ЛНР другою державною мовою є українська. І відтепер її вивчатимуть з першого класу. Та, мабуть, не знають і не відають, що німецькі загарбники, на відміну від них, на Луганщині і Донеччині друкували пресу українською мовою, а не мовою окупанта.
Апофеозом інформаційного дійства на Луганщині стало телебачення: тільки російські місцеві канали й усі канали російського телебачення (крім “Дождя”). Ба, тут пішли навіть далі, запровадивши систему моніторингу та фільтрування даних у мережі Інтернет. На серверах провайдерів встановили програмноапаратні комплекси, такі, якими користуються “Роскомнадзор” і ФСБ РФ. Ці комплекси автоматично відслідковують і блокують небажаний контент та дають змогу в режимі онлайн відслідковувати ІРадреси користувачів. Крім цього на території ЛНР заблокували низку українських інформаційних ресурсів (ukr.net; “Луганський інформатор”, сайт 0642; “Подробиці” тощо).
Що ж протиставила цьому держава? Практично нічого. На Луганщині запрацювали “Радіо Пульс” та телебачення на 25 каналі. Сигнали, за словами пана Стеця, дістають Луганська. Хоча насправді це не так.
Крім цього місцеві партизани (група “Фронт визволення Донбасу і Луганщини”) нелегально під виглядом газети окупантів “Мирный Донбасс” розповсюдили свою щотижневу інформаційноаналітичну газету. Звичайно ж, російською… Та й Президент України напередодні 2016 р. затвердив програму іномовлення, де є частка мовлення для Донбасу не тільки російською, а ще й англійською. Якщо ж звернути увагу на той факт, що на Луганщині лише одна вільна ефірна частота, а послуги міг надати лише один концерн РРТ, то навіщо було влаштовувати тендерний “цирк”?! Адже в Кабміні постанова про закупівлю та встановлення устаткування проходила узгодження в 5 Міністерствах майже півроку, а потім ще 2 місяці тривала тендерна епопея. І це тоді, коли “Перший канал” РФ на третину збільшив обсяг мовлення і в прифронтових, і в підконтрольних Україні районах. А з метою ефективності ведення інформаційної війни проти України керівництво Генштабу ЗС РФ у складі Центру територіальних військ Південного військового округу РФ створило Управління інформаційного протиборства на чолі з полковником К. Карповим. Відтепер на лінії зіткнення в Луганській області через кожні 4 км встановлено пристрої, які не тільки знімають інформацію з систем українських користувачів, а ще й вкидають їм провокаційнофальшиву інформацію антиукраїнського змісту. Також встановлені радіопристрої, які подавляють сигнали українських радіостанцій на території квазіЛНР. От і все.
Все це свідчить, що цей процес знову падає на добровольцівволонтерів. Вони вміють і знають, як протистояти цьому лихові.
Коментарі зайві! Знову пасемо задніх!
