Музика Праукраїни в однойменній книжці Василя Кобилюха

Ігор ЯСЕНІВСЬКИЙ

Нещодавно у Тернопільському видавництві “Мандрівець” побачила світ нова книжка львівського санскритолога Василя Кобилюха “Музика Праукраїни та її відлуння у санскриті”. Автор присвятив свою працю знаменитій українській поетесі та композиторці ХVІІ ст. Марусі Чураївні, яка прославила Козацьку Україну піснями та маршами.

У першому розділі автор робить загальний екскурс в історію, аби показати витоки пісенної культури українців від давнини до ХХ ст. Санскритолог переконаний, що саме краса природи Карпат надихнула праукраїнців до пісенної творчості і щиро завдячує усім небайдужим людям, котрі так дбайливо зберегли для прийдешніх поколінь неоціненні пісенні перлини. Віддає шану авторам Гімну України — Павлові Чубинському та Михайлові Вербицькому. Повертається у минулі століття, щоб згадати славетну Марусю Чурай, показати велич її таланту, чистоту душі та народну мудрість, якою вона щедро збагачувала свої пісні. Приділяє значну увагу пісенній творчості видатної когорти українських співаків та композиторів, зпоміж них виокремлює Миколу Дилецького, Марка Полторацького, Генрика Топольницького, Максима Березовського, Артемія Веделя, Гордія Гладкого, Семена Климовського, Дмитра Бортнянського, Миколу Аркаса, Остапа Нижанківського, Василя Барвінського, Дмитра Котка.
Другий розділ книжки “Найдавніша історія музики Праукраїни” подає важливі відомості про давні музичні інструменти праукраїнців — сопілки, мізинський секстет із кісток мамонта, арфи, цимбали, сантини, скрипки, бандури, кобзи. Дослідник охоплює найширший ареал територій, на яких проживали праукраїнські племена (від Карпат до Індії) та великий часовий проміжок (150 тис. років до н.е.—ХХ ст.), щоб показати розвиток і поширення музичних інструментів.
Третій розділ дослідницької праці Василя Кобилюха знайомить читачів із найвідомішими українськими кобзарями ХІХ—ХХ ст. Дмитром Скориком, Павлом Гащенком, Самійлом Яшним, Петром Сіроштаном, Остапом Вересаєм, Самсоном Веселим (Царем). Далі читаємо десятки біографічних відомостей про українських бандуристів ХХ ст. родом із Галичини, Полісся, Поділля, Київщини, Полтавщини, Дніпропетровщини, Слобожанщини, Кубані. Автор складає найщирішу шану дослідникам української музичної культури Гнатові Хоткевичу, Опанасові Сластіону, Григорію Нудьзі, Богданові Жеплинському, Григорію Китастому, Олексі Ющенку, Іванові Гончару, Миколі Шудрі за їхній величезний внесок у духовну скарбницю нашого народу. Водночас полемізує з Володимиром Кушпетом — дослідником мандрівних співцівмузикантів, котрий у своїй книзі зображає кобзарів жебраками, не розуміючи їхньої високої просвітницької місії. Тішить санскритолога зокрема те, що чимало жінок — берегинь української пісні — продовжили добру справу гри на бандурі, започатковану чоловіками, влились із ними в один потужний пісенний стрій, своїми дзвінкими голосами підсилили могутній співочий голос України.
Згодом через переслідування і заборону кобзарського мистецтва чимало наших кобзарів та бандуристів емігрувало у США, Австралію, Аргентину, щоб там продовжити славну кобзарську школу та традиції, аби не зникли наші народні пісні та думи. Як показала історія України, хоч би де були українці по світах — всюди з ними були кобзарі та бандуристи, а також лірники, скрізь звучала наша дума і пісня. Нарешті українці дізнаються правду про пісню “Ой, ти, Галю”, бо не благородні козаки прив?язали її до сосни косами, а… дикі хозари!
Значна частина найбільшого за обсягом третього розділу книги присвячена ще й музичним інструментам — лютні, трубі, решетові, бугаю, зозульці, деркачеві, калаталу, билові, торбану, домрі, бубну, барабану, литаврам, тулумбасові, свирілі, ріжку, дримбі, трембіті, сурмі, дуді, лірі, гуслям, гучкові, брязкальцю. Автор подає значення цих назв крізь призму санскриту, і ми маємо чудову нагоду поринути у тисячолітню глибінь народження слів, щоб відкрити для себе таємниці слова. Окрему статтю Василь Кобилюх присвятив одному з найдавніших музичних жанрів українців –“ДУМКИШУМКИ”, якими захоплювався видатний український композитор Микола Лисенко.
Розділ “Велетні України” містить біографії та авторські роздуми про провідних українських діячів музичного мистецтва, зокрема Анатоля Вахнянина, Олександра Кошиця, Соломії Крушельницької, Оксани Петрусенко, Володимира Івасюка, Квітки Цісик, Павла Дворського, Степана Турчака, Павла Муравського, Анатолія Пашкевича. Не оминає своєю увагою знані музичні колективи “Тріо Мареничів”, гурт “Соколи”, тріо сестер Байко, ансамбль “Ватра”, хорову капелу “Дударик”, яким дає високу оцінку і засвідчує їхній вагомий внесок в українську музичну культуру.
Ця книга зібрала багато важливого для української душі, цінні відомості з історії музики, які треба доносити до кожної школи та родини. Щоб не лише вишиванками пишалися українці у свята, а й своєю великою музичною культурою, яку мусимо берегти й вивчати.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment