Микола ПШЕНИЧНИЙ,
Мирогоща Дубенського р-ну Рівненської обл.
22 січня — День Злуки. Напередодні цієї вікопомної дати в Рівному відбулася знаменна подія, котра теж об’єднує Схід і Захід нашої країни. Йдеться про вшанування пам’яті автора понад сотні книжок для дорослих та юних читачів, просвітянина, уродженця Сумщини — Івана Низового, чий шлях у велику літературу розпочався понад півстоліття тому саме в Дубні.
1964 року рядовий Збройних Сил СССР Іван Низовий електрифікував залізницю Здолбунів-Львів. Рейки пролягали і через літописне Дубно, де при редакції місцевої газети активно діяло чи не найпотужніше в Рівненській області літературно-мистецьке об’єднання. Тож правдами і неправдами молодий поет у військовій гімнастерці, в якого щойно відтиражувалася дебютна збірочка “Народжуються квіти”, намагався не пропустити жодного творчого засідання.
Й не тільки тому, що там збиралися старші й талановиті Сергій Лагодзінський, Олександр Яцківський, Микола Денисюк, Василь Женевський, а насамперед цікавило: чим порадує цього разу юний і відчайдушний 15-річний Грицько Чубай?
Обидва народилися в січні. Незважаючи на неабияку вікову різницю, якось відразу, після першої зустрічі, заприятелювали. Іван після факультету журналістики Львівського університету почав навчатися на Вищих літературних курсах при Літінституті імені О. М. Горького, а Грицько (завдячуючи сталінському політв’язневі Анатолієві Жигуліну) — став студентом-заочником цього ж московського інституту, позаяк йому в Україні будь-куди вступити, як і будь-де видатися, було зась!
До 10-річчя від дня смерті Г. Чубая (1992 рік) Дубенське просвітянське видавництво “Наш край” благословило у світ його книжки для дітей — “Ходить Вечір-Вечорок” та “Про Мартинка і хмаринки”, а 1993 року — поетичну збірку І. Низового “Нема переводу”, присвячену світлій пам’яті Грицька Чубая; я мав честь бути редактором тих талановитих творів.
Збереглися листи Г. Чубая до І. Низового, які той переслав мені як членові Комісії з творчої спадщини автора “Вертепу”. Безперечно, колись вони ввійдуть до книжки спогадів про Грицька.
* * *
15 січня ц. р. у Рівненській обласній бібліотеці для молоді відбулося вручення нової Всеукраїнської літературної премії — імені Івана Низового. Засновники почесної відзнаки: дочка письменника Леся Низова, член НСПУ, відмінник освіти України, кандидат філологічних наук, доцент Національного університету “Острозька академія” Анатолій Криловець, голова Острозької райдержадміністрації Віталій Ундір.
Першими лауреатами стали — голова Рівненської обласної організації НСПУ Анна Лимич-Войнарович (за активну громадську роботу, впорядкування та видання антології-реквієму “Революція Гідності. Війна”); волинська поетеса Світлана Костюк (за збірку “Траєкторія самоспалення”); Надія Кошель із Луганщини (за “Три пелюстки веснодня”; до речі, Іван Низовий був редактором усіх її 13-ти книжок; через російсько-українську війну на сході України не змогла перетнути кількох блок-постів, аби приїхати на отримання премії); Марина Брацило, посмертно (Запоріжжя-Київ, за “Шовкову державу”, видану посмертно її матір’ю; авторка відзначалася високою громадянською позицією, безкомпромісно виступала проти ворогів Української Незалежності).
Луганську квартиру письменника зухвало, брутально, по-ординському пограбували сепаратисти, тож Леся Іванівна мешкає нині в місті Городку Львівської області. Впорядковує 5-томник І. Д. Низового до його 75-річчя. Лауреати передали кошти на підготовку до друку цього ювілейного видання.
Під час заходу присутні згадували незабутнього майстра пера, переглянули фрагменти телефільмів про письменника-патріота, удостоєного найвищої просвітянської нагороди — медалі “Будівничий України”, багаторічного очільника Луганської обласної організації НСПУ, лауреата Міжнародних літературно-мистецьких премій імені братів Лепких, О. Гірника, імені Б. Горбатова, М. Чернявського, премії за кращий музичний твір-ораторію “Лелече”. В авторському виконанні звучали такі злободенно-сучасні, пророчі поезії, що аж не віриться, що написані вони10 років тому!
