Доброго дня, “Слово Просвіти”! Ви робите хорошу справу на захист української мови, а це означає і захист України. Моя сім’я і мої родичі теж не байдужі, ось і пишу від себе і рідних. Я — Валентина Іллівна Коноваленко, додаю підписи до звернення до Президента у Вашому листі “Врятуймо мову”. Прізвища: В. Д. Коноваленко, В. І. Коноваленко, С. В. Коноваленко, а ще Г. П. Федоренко, Р. С. Федоренко, Н. П. Агеєва і вся наша родина. Я особисто теж написала подібного листа до Адміністрації Президента, відповіді ще немає.
Також підтримую Ваше звернення “Оголосити 2016 рік Роком повернення Україні української мови”.
У своєму листі просила Президента та його команду створити Музей Державності на Майдані, де, починаючи з Аскольда, пролилося море крові чесних борців за свою землю. У Музеї представити історію творення Держави Русь-Україна. Хай історію вічної боротьби з окупантами за рідну землю напишуть українські історики-патріоти.
Підтримую Анатолія Куща, який пише “Українцям час збирати каміння”. Справді, прийшла вже пора! Прошу підтримати його добрі наміри. Хай втілить на Майдані ті задуми, що йому завадила не наша, не українська влада, яка грабувала і набивала нашим добром свої кишені…
Я за те, щоб крім Оранти-України там стояли пам’ятники пантеону Державотворців, скульптури видатних державних діячів: Аскольда, Ольги, Святослава, Володимира, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, усіх видатних людей, борців за Україну аж до нашого часу. Не можна забувати про воїнів УПА, Бандеру, Петлюру, славних наших священиків, героїв Небесної Сотні та героїв АТО.
Не подобається всім нам і те, що в Будинку профспілок хочуть відкрити розважальні заклади, де танцюватимуть на крові наших дітей.
А результати того “конкурсу”, який провела влада, треба відмінити, бо Хрещатик, Майдан Незалежності, Софійська та Михайлівська площі для нас святі місця. І тільки ми — українці — маємо право вирішувати, як зберегти ці святині для своїх дітей та внуків.
Із повагою — сім’я КОНОВАЛЕНКІВ, Валентина та Валентин, діти війни, ветерани праці, кияни
* * *
Вельмишановна редакціє! Уважно прочитав відкриті листи Президентові України Петру Порошенку в “Слові Просвіти” (ч. 50 за 2015 р.). Я згоден зі змістом листів і готовий підписатися під кожним абзацом. Особливо хочу підтримати художника Олександра Мельника, який наприкінці свого листа пропонує “скласти програму захисту і розвитку державної мови на 5—10 років із планом конкретних дій на кожен рік”.
На мій погляд, важелів, які б спонукали до вивчення і використання української мови, дуже багато. Їх треба назвати у планах захисту і розвитку державної мови. Надто важливо, щоб у кінцевому підсумку вжиті заходи обов’язково впливали на збільшення чи зменшення щомісячної заробітної плати кожного працівника хоч би на 2—3 %. Потрібно організувати насамперед при навчальних закладах заняття з вивчення української мови. Можна проводити навчання й за місцем роботи, де для цього є необхідні умови, запрошуючи для цього викладачів. Періодично треба писати контрольні роботи, виконувати усні практичні вправи з розвитку мови і складати заліки.
Врешті слід зробити так, щоб через незнання державної мови не можна було, скажімо, закінчити курси підвищення кваліфікації, підвищення класності чи набуття категорії, відтак унеможливлюється просування по службі і збільшення заробітку. Це було б цілком логічно: хочеш отримувати більше — працюй над собою, зміцнюй державу, вивчи її мову і послуговуйся нею, сприяй розвитку української нації, адже все це в інтересах суспільства і тебе особисто.
Григорій ОРЕЛ,
село Успенка Онуфріївського р-ну Кіровоградської обл.
