Якщо хочете побачити на сцені романтичну історію, то, напевне, Вас зацікавить вистава “Дикун” за п’єсою Алехандро Касона, що віднедавна поповнила репертуар Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра.
Цього разу режисерпостановник Олексій Лісовець звернувся до творчості відомого іспанського поета та драматурга, який написав понад двадцять п’єс. Деякі з них — “Дерева помирають стоячи”, “Човен без рибалки”, “Далекі зорі”, “Третє слово” стали популярними та були перекладені на багато мов і з успіхом йшли у театрах Франції, Італії, Австрії, Греції, Ізраїлю, Скандинавських країн і, звичайно ж, України. Син вчителя А. Касона народився у невеликому селі чабанів на півночі Іспанії. Легенди та перекази рідної Астурії письменник часто використовував у своїх творах. Саме ці мотиви можна побачити і в “Дикунові”.
В автора жанр п’єси визначений як комедія. Однак чистих жанрів у принципі не існує. А в “Дикуні” переважає мелодраматичний, романтичний зміст. І ті, хто завітав до театру, голосно не регочуть протягом вистави, а замислюються, подоброму усміхаються, трохи сумують.
Бурхливих емоцій глядач начебто не показує, але й сумувати йому не доводиться. У вистави дуже закручений сюжет. До багатої родини, що мешкає в горах, приїздить молода вчителька Маргарита (артистка Катерина Качан). Її завдання — навчити всіх премудростей цивілізації племінника двох самотніх тіток — Матильди (заслужена артистка України Світлана Орліченко) та Анхеліни (Олеся Жураковська). Здавалося б, нічого надзвичайного, але вихованець Маргарити — 24літній вродливий чоловік Пабло (Антон Вахліовський), який двадцять років прожив у горах і зовсім не хоче вчитися читати та писати. Зрозуміло, що після непростого знайомства між молодими людьми поступово зав’язується дружба, а потім — кохання. І якщо про такі важливі поняття для кожної людини як Життя та Смерть йдеться протягом вистави, то не менш важливе слово Любов набуває повноцінного значення лише під завісу.
У фіналі ми бачимо досить несподіваний поворот (режисерська знахідка), що звучить сьогодні як пересторога усім нам: ми повинні пам’ятати уроки історії і навчитися розпізнавати передумови зародження жахливих історичних трагедій.
Нова вистава дала можливість повною мірою розкрити драматичний талант молодим акторам театру Катерині Качан та Антону Вахліовському. Приміром, у трьох епізодах Антону вдалося створити три зовсім різні образи однієї людини. Запам’ятовуються образи, створені Світланою Орліченко, Олесею Жураковською та Сергієм Коршиковим. У народного артиста України Льва Сомова та актора театру Володимира Мовчана ролі не такі великі, але вони своєю яскравою грою допомагають краще зрозуміти логіку дій та вчинків головних героїв.
На сцені мінімум декорацій. Напевне, це було зроблено свідомо, аби не відволікати глядача від головного — почуттів молодих персонажів, які передані так щиро і зворушливо.
