Богдан ГОЛОВИН,
почесний член ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка,
почесний голова Тернопільського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”, заслужений працівник освіти України
У Почаєві в будинку дитячої творчості відбулося виїзне засідання Кременецького РО “Просвіти”, присвячене 147річчю створення Товариства. Усі були захоплені роботою з вивчення і вшанування пам’яті перших просвітян на Кременеччині, яку досліджувала, описала і презентувала Лілія Следзінська, голова Кременецького РО “Просвіти”.
“Просвіта” на Кременеччині розгорнула активну діяльність влітку 1918 року за часів Гетьманату. Першим кроком діяльності була організація бібліотек і читалень.
Стараннями Бориса Козубського, який 10 років керував місцевою “Просвітою” (народився 19.02.1886 р., а загинув 17.02.1953 р. в мордовських таборах), в Кременці заснували українську книгарню, одну з найбільших на Волині. Читальні та бібліотеки “Просвіти” поповнювалися книжками українських письменників, зокрема, “Малим Кобзарем” Тараса Шевченка, виданим 1922 року в місцевій друкарні братів Юзефових за сприяння Бориса Миколайовича. Директором книгарні “Просвіти” був Роман Бжеський.
У 20-х роках ХХ ст. “Просвіта” передбачала відновлення передвоєнних і створення нових філій і читалень, організацію народних театрів, хорів, просвітніх гуртків, фахових шкіл, пропагування діяльності товариства серед різних верств населення. Одним із важливих завдань було вшанування пам’яті Тараса Шевченка.
У Миколаївському соборі відбулася панахида українською мовою. 1921 року в залі Комерційного училища (нині ЗОШ № 2) реферат про Тараса Шевченка читав Олександр Лук’янович Вітенко (14.09.1893 р., м. Кременець, — 16.12.1973 р., там само) — бухгалтер, канцелярист, краєзнавець, фольклорист, довголітній секретар повітової управи товариства “Просвіта” у Кременці. Прозвучала кантата Михайла Вериківського “Умер поет” на слова Володимира Самійленка. Почаївське об’єднання “Просвіти” засноване 1922 року. Вся його діяльність пов’язана з іменем Семена Жука — громадсько-політичного діяча, вчителя, депутата до сейму, лідера УСРП, директора банку, публіциста. Він на велосипеді об’їхав понад 200 сіл повіту, де організовував осередки “Просвіти”.
Прекрасно представлена Бережецька “Просвіта” світлинами з родинного альбому Лілії Следзінської, адже її мама, Віра Білобородова, була одною з найактивніших просвітянок. Головою цього об’єднання був Михайло Семенюк. 1921 року тут було засновано читальню “Просвіти”, яка налічувала 300 книжок українських авторів.
Активними просвітянами були: Анастасій Семенюк — режисер аматорського гуртка. Антін Семенюк — молодший брат Михайла та Анастасія. Він узяв активну участь в будівництві Храму Святого Юрія Переможця на Вірлі, переславши чимало грошей в Україну з-за кордону. Анна Семенюк — активна учасниця аматорського театрального гуртка і хору під керівництвом сотника армії УНР Івана Романченка. Віра та Антон Білобородови — неперевершені танцюристи, співаки та аматори театрального гуртка. Олекса Шпак, портрет якого експонується в музеї “Просвіти” в Кременці. Павло Гурник, Юхим Нікітюк, Анна Гурник — актриса аматорського гуртка, який мав славу одного з найкращих у Кременецькому повіті.
Представлено також роботу просвітян с. Горинка, де філія “Просвіти” була організована 1928 року. Голова товариства — Петро Ящук. Просвітяни: Іван Козицький (с. Кушлин), Яків Клевач, Степан Комар, Іван Шайда, Петро Баханчук, Григорій Голуб, Микола Гетманчук, Пилип Шайда — фундатор бібліотеки Кременецької “Просвіти” сьогодні. Варвара Грень — автор трьох збірок поезій.
У селі Великі Млинівці головою осередку “Просвіти” був Ілля Пилипович Терновий. На його честь на будинку сільської бібліотеки встановлено пам’ятну дошку. Ініціатором цього дійства був С. П. Якимович. Активні просвітяни в минулому: Арсеній Ярмолюк (під час служби в армії замордований як націоналіст), Дмитро Терновий — засуджений на 25 років сталінських таборів смерті. Вижив, повернувся додому. Ксенія Соколовська — каторжанка, була ув’язнена на 20 років. Олександр Якимович — воїн УПА. Ольга Тернова — мати сучасного голови сільської “Просвіти” Мирослава Лукащука. Її доля трагічна…
Село Куликів. Філія “Просвіти” під назвою “Читальня” організувалася тут 1936 року. Головою “Читальні” в Куликові був Дмитро Павлович Соломон (1911—2005 рр). Василь Панасович Притолюк був першим заступником голови “Читальні”. Його хата, де була бібліотека і збиралися просвітяни на наради, збереглася.
Просвітяни “Читальні”: Василь Панасович Притолюк, Семен Іванович Лукащук — другий заступник голови, Анатолій Степанович Лукащук, Іван Бичковський (був дяком у церкві Дунаєва), Тетяна Іванівна Бичковська, Надія Павлівна Соломон, Софроній Павлович Соломон, Іван Батинчук, Олександр Васильович Юр’єв, Теодось Капінос — прадід Сашка Капіноса, Петро Павлович Соломон — учасник визвольних змагань, політв’язень сталінських таборів, був засуджений на 25 років каторги і на 5 років позбавлений прав.
Село Білокриниця. Впродовж кількох років “Просвітою” керував Антон Автономович Поліщук (1899—1942 рр.). Надія Панасівна Тивонюк передала до музею “Просвіти” світлину, на якій зображено найактивніших просвітян села, серед них голова “Просвіти” та священик Бриних.
У Якимівцях Кременецького повіту (тепер Лановецький район) “Просвіту” організував священик отець Іван Собко. Він був головою товариства до 1936 року. Тут працювали “Читальня”, хор і театральний гурток. Режисером театрального гуртка був Йосип Якович Кухар. Цих людей у селі називали відродженцями.
Петро Соломон — просвітянин села Куликів майстерно прочитав поезії “Розрита могила” Тараса Шевченка і “Сон” Володимира Самійленка. Наталя Капінос-Каняєва виконала на гітарі Сашка Капіноса — Героя України, Героя Небесної Сотні його улюблені пісні. Казимир Ярема — голова Тернопільського РО “Просвіти” привітав присутніх віршами Василя Ярмуша та грою на сопілці. Одну збірку віршів поеташістдесятника, яка вийшла за його сприяння, подарував Кременецькій “Просвіті”, а другу — Почаївській.
Такого змістовного дійства тут давно не було. Воно відбулося завдяки творчій праці та ініціативі Лілії Следзінської.
