Український поетичний театр

Сьогодні відчувається брак поетичних вистав. Цю прогалину вирішили заповнити у Мистецько-концертному центрі імені Івана Козловського, де народний артист України Олександр Кравченко нещодавно презентував театральний проект за творами Лесі Українки — “Моя єдиная любове”, що є частиною значно ширшого мистецького проекту.
Ще кілька років тому О. Кравченко звернувся до художнього керівника Національної оперети України Богдана Струтинського з пропозицією створити поетичний театр. Йому пішли назустріч. Так з’явилася музично-літературна вистава “І на оновленій землі…” за творами Тараса Шевченка. Наразі артист презентує постановку, присвячену Лесі Українці. У планах проекти за творами Івана Франка та Ліни Костенко, також на одному з літературних вечорів він збирається декламувати власні вірші.
“Звичайно, у подальшій перспективі є бажання звернутися до світової літератури, але зараз прагну популяризувати національну культуру українського народу. Сьогодні, коли Україна переживає складні часи, українцям вкрай необхідне рідне слово. Ми говоримо, що нам тяжко. Але хоч як тяжко було Лесі Українці, вона все своє життя віддавала рідній Україні, і нам потрібно брати з неї приклад”, — розповів пан Олександр.
Розпочалася музична вистава з увертюри до опери Віталія Кирейка “Лісова пісня”, чудового твору, для якого, на жаль, не знайшлося місця у репертуарі жодного зі столичних театрів.
У виконанні заслуженого працівника культури України Зої Кравченко того вечора звучали добре відомі вірші Лесі Українки — “Хто вам сказав, що я слабка…”, “Слово, чому ти не твердая криця…”, “Ні долі, ні волі…”, “Хотіла б я піснею стати”, “Гетьте, думи…”, “Горить моє серце”, “Це вигадка”; а Любов Сагат виконала пісні на слова поетеси — “На човні”, “Лукашева сопілка”, “Стояла я і слухала весну”. Шанувальникам драматичної спадщини Лесі Українки було цікаво послухати фрагменти з драми-феєрії “Лісова пісня” (виконавці Ганна Коваль і Дмитро Вівчарюк), драми “Касандра” (Зоя Кравченко, Ганна Коваль та Олексій Кирилов) та арію Мавки з опери “Лісова пісня” (Любов Сагат).
Кожен номер окремо не оголошувався, а всі вони плавно перетікали з одного в інший, при цьому гармонійно створювали єдине ціле. Режисерові та виконавцям вдалося поєднати поетичні рядки і ліричні мелодії у дійство, що змушує замислитися над жіночою долею, безмежно яскравою у почуттях і трагічною в дійсності. А основою композиції стала сила справжнього кохання, що пронизувала все життя і творчість поетеси, надаючи їй незламну віру в життя.
До нової постановки Олександр Кравченко обрав тих самих виконавців, що й до проекту “І на оновленій землі…”. Сам же цього разу продекламував свій вірш, присвячений поетесі, а у музичнопоетичній виставі брати участь не став. За словами режисера це він зробив зумисне, аби подивитися на зроблене збоку і врахувати здобутий досвід під час роботи над новими поетичними проектами.
А ми поцікавилися у митця, чому сьогодні українська класика малопопулярна і що потрібно зробити, аби виправити ситуацію.
“Багато хто підходить до постановок за творами української літератури поверхово. Сьогодні потрібно відмовитися від шароварщини і зосередити увагу на глибокому філософському змісті нашої творчої спадщини. Принаймні я намагаюсь це робити у своїх музично-поетичних композиціях”, — зізнався Олександр Іванович.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment