Казимир ЯРЕМА,
голова Тернопільського РО “Просвіти”
В актовому залі Тернопільського обласного краєзнавчого музею (директор Степан Костюк) Тернопільське районне відділення ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка провело урочистості з відзначення 147-х роковин з часу створення Товариства.
Сценарій урочистості підготували голова Тернопільського РО “Просвіти” Казимир Ярема і просвітянка-активістка, яка багато років очолювала “Просвіту” українців на Камчатці і плідно працює в обласній “Просвіті”, Едіта Мочевус.
Присутні побачили на екрані світлини і письмові повідомлення про основні етапи становлення ВУТ “Просвіта” та Тернопільського обласного й районного об’єднань, які чітко і доступно коментували ведучі Люба Васусь — завідувачка клубу с. Красівка і Марія Замойська — вчителька Великобірківської школи-гімназії.
Головна мета Товариства “Просвіта” — здійснювати освіту селян та інших верств українців, боротися за збереження і розвиток української мови, культури, обстоювати окремішність українського народу і права українців на свою державність.
29 червня 1876 року в приміщенні Тернопільського магістрату відбулися установчі збори з ухвалою створення Тернопільської філії товариства “Просвіта”.
Головою Товариства обрали адвоката, міського голову Тернополя Володимира Лучаківського, секретарем — Олександра Барвінського, який народився в селі Шляхтинці (недалеко від Тернополя).
Один із перших осередків “Просвіти” у Тернопільському районі виник у 1884 році в с. Біла, керівником був Амвросій Крушельницький — батько Соломії Крушельницької.
22 квітня 1896 року була відкрита читальня “Просвіти” в селі Дичків, а 1912 року в селі Прошова. У ці роки осередки “Просвіти” діяли в 75% населених пунктів Тернопільщини, читальні були відкриті в селах, де більшість населення були українці — Настасів, Острів, Мишковичі, Велика Березовиця, Великі Гаї та інші.
Селянипросвітяни тоді добровільно, часто позичаючи гроші в банку під заставу власної землі, віддавали кошти на будівництво читалень, створення бібліотек.
Московські окупанти у 1914, 1939, 1944 роках здійснювали погроми просвітянських товариств, знищували читальні, бібліотеки, крамниці, арештовували і висилали на заслання активістів “Просвіти”, грекокатолицьких священиків. Загинули в концтаборах Воркути голови “Просвіти” із сіл Прошова Павло Гарник, с. Йосипівка Богдан Ярема та багато інших.
Товариство “Просвіта” 1944 року заборонили більшовики і не діяло воно в Україні 45 років. Переслідувала просвітян і польська окупаційна влада. Особливо жорстоко розправилась із просвітянами під час пацифікації (акція втихомирення українського народу 1930 року).
Завдяки діяльності Товариства збереглась українська нація. “Просвіта” виховала сотні тисяч патріотів, героїв, які боролися і віддавали життя за незалежність України в лавах українських Січових Стрільців, УГА, армії УНР, в лавах ОУН-УПА.
У час піднесення національно-визвольного руху в Україні у 1989—1991 роках відродилась і “Просвіта”. У листопаді 1988 року було утворене обласне Товариство української мови, яке з 10 жовтня 1991 року перейменували на товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Першим його головою був професор Роман Гром’як, з 1992 року до 2004-го — Богдан Головин, а з 2004 року і до цього часу Петро Шимків.
Тоді ж утворилися Товариства української мови і в Тернопільському районі в селах Великі Гаї, Острів, Біла, Мишковиці, Великі Бірки, Прошова, де головами були Тарас Вавринів, Казимир Ярема, Степан Проць, Богдан Венгер, Василь Дячун, Зеновій Гарник, які також зазнали утисків від тодішньої влади. Поступово осередки “Просвіти” діяли майже у всіх селах району.
Спочатку обов’язки голови Тернопільського РО “Просвіти” виконував Тарас Вавринів, Дарія Миколенко (1992—1997 рр.), Мирон Сагайдак (1997—2004 рр.), потім Ірена Васильків, а тепер Казимир Ярема.
За роки Незалежності України просвітяни Тернопільського району разом з громадами сіл зробили певний вклад у розбудову Української держави, відновлення історичної пам’яті. У селі Козівка 1992 року встановлено пам’ятник Степанові Бандері, в с. Острів 1990 року вулицю Леніна перейменовано на вулицю імені поета-патріота Василя Ярмуша, в школі с. Острів відкрито кімнату-музей В. Ярмуша, в смт Велика Березовиця 1993 року встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку, 1993 року в селі Кип’ячка — пам’ятник Кирилові Студинському, 1994 року в с. Настасів встановлено пам’ятник на честь Незалежності України, в селі Біла 2004 року встановлено хрест на честь пам’яті жертв голодоморів. Тоді ж голова осередку села Біла Богдан Полуб’як видав книжку “Білецькій “Просвіті” — 120 звитяжних весен”. У селі Шляхтинці збудовано і відкрито 2005 року пам’ятник Олександру Барвінському, а в селі Смиківці 2012 року встановлено погруддя Тарасові Шевченку, в селі Великий Глибочок встановлено пам’ятник і створено музейний комплекс Ярослава Стецька.
Просвітяни району брали активну участь в усіх акціях боротьби за Українську Україну — “Україна без Кучми”, Помаранчевій революції, Революції гідності, відзначають пам’ятні дати календаря, проводять багато заходів.
Свято прикрасили піснями, музикою і художнім словом юні й дорослі просвітяни району.
З увагою присутні слухали авторську поезію Лесі Любарської, Люби Васусь, Валерія Залізного. Авторську пісню “Молитва за Україну” майстерно виконала просвітянка із села Смиківці Є. Думанська.
Хор ім. І. Кобилянського, колективний член “Просвіти”, який під орудою художнього керівника М. О. М’якуша постійно пропагує українську пісню в Тернополі та області (ведуча хору Галина Григорівна Шот) виконав патріотичні пісні.
Зараз, коли нависла смертельна загроза нашій державі, “Просвіті” треба посилити роботу з виховання в українців національної свідомості, об’єднання української нації.
