Немає актуальнішого поняття для держави, ніж єдність і соборність, особливо в цей нелегкий час, коли іде війна Росії з Україною. Федералізація — це втрата цілісності України і велика загроза втрати території, вона прямо пропорційна ступеню зросійщення мешканців. Питання мови — це питання національної безпеки України та її міцності. Про це говорили всі промовці на прес-конференції, яку ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, Всеукраїнський форум “Українська альтернатива” організували й провели в День Соборності України. “Чи буде Україна Соборною, чи “федералізована” Москвою?”, — свої думки висловили Павло Мовчан, Олесь Доній, Віктор Набруско, Євген Шевченко, Георгій Філіпчук, Степан Брацюнь, Олесь Журавчак, Віктор Горбач, Василь Василашко.
Тяжіння нації до центру — природний процес
Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка:
— Етногенез — надзвичайно складний процес: тяжіння нації до центру, до єдності — це природні космічні цикли. І те, що відбулося майже сторіччя тому — це велика космічна програма, яку реалізовувала роздерта бездержавна українська нація, що прагнула об’єднатися.
Наші попередники створили великий символ єдності — День Соборності. У ті вікопам’ятні роки національно-визвольний рух започаткувала українська еліта. Нині також зібралися представники української еліти, щоб обговорити історичні проблеми, надзвичайно актуальні в наші дні.
Сьогоднішні загрози втрати української перспективи повинні нині як ніколи змобілізувати націю на протистояння проектові, який їй нав’язується, — поза історією, поза логікою, поза потребою відтворення єдиного національного, державного суспільного тіла.
Сьогодні маємо загрози подібні до тих, які століття тому після проголошення УНР закінчилися Крутами. Через тиждень ми відзначатимемо цю подію. Загрози написані в Москві, як і у 1918 році, коли Муравйов пішов на Київ нищити Україну. Таким чином в Україні реалізовується сценарій Путіна. Із розумінням відповідальності перед історією адресуємо свої тривоги суспільству: пропоновані конституційні зміни — це федералізація України, це панування Москви, це озброєні банди, які формуватимуться в Харкові, Одесі, Києві чи будь-якому місті України, це розчленування України. Хто не знає історії — хай вивчає.
Мусимо бути політично відповідальні
Георгій ФІЛІПЧУК, співголова форуму “Українська альтернатива”, член Центрального правління “Просвіти”, академік АПНУ:
— 22 січня утвердило велику цінність, яку ми, свідомі українці, сповідуємо впродовж століття, усвідомлюючи, що Соборність і національна ідея неможливі одна без одної. Ми отримали кілька жорстоких уроків, того ж року 29 січня були Крути. Тоді, в умовах жорстокої російської навали, агресії, студенти, перейняті українською національною ідеєю Соборності, виступили на захист своєї свободи. Вони сприйняли клич, утверджений на великому Вічі, що віднині воєдино зливаються дві частини великої Наддніпрянської України і ЗУНР: Галичини, Буковини і угорської України. Вони не ставили питання про повернення до федералізації, автономізації, до позірної дружби з Росією. Вони йшли захищати Україну. Тому сьогодні величезна моральна й політична відповідальність тих, хто придумав собі масу посилів, що позірне братство може діяти у формі, яку ми називаємо то федералізацією, то особливим статусом. Але все це посягання на Соборність, унітарність, незалежність України. Я хотів би, щоб цей перший урок був для нас не фразою, а чином. Другий урок закладений у висловлюванні Михайла Грушевського: “Орієнтація на Московщину, на Росію згоріла під більшовицьким розстрілом Києва”. Думаю, що сьогодні, коли триває агресія, війна Росії 2014—2016 років, ці слова мають бути актуалізовані, перенесені в площину практичної політики і української геополітики, повинні ставати для нас методологією наших діянь. Третій урок — що лише тоді, коли ми, українці перестанемо бачити світ, власне національне “Я”, як говорив Драгоманов ще в кінці ХІХ століття, через СанктПетербург і Москву, лише тоді утверджуватимемо не лише українську ідентичність, а й повагу народів світу до себе. Четвертий урок. Пантелеймон Куліш, звертаючись до української інтелігенції, сказав: “Надто багато розплодилося у нас в Україні чужомовного елементу, що засів на апостольських сідалищах”. Повинні бути утверджені критерії, які вироблені у 1918—1919 роках під час національно-визвольних змагань. Ми не повинні мати провідників без історичної пам’яті, історично чужих для України. Національна політична воля, світогляд, інтелект, чин повинні бути в основі нинішньої української влади.
Гуртувати інтелігенцію, доносити правду до людей
Олесь ДОНІЙ,громадський діяч, народний депутат України VІІ скликання:
— Парадокс — західний світ поступово, зі скрипом, не так швидко, як ми б цього хотіли, все ж приходить до розуміння, що Росія — це терористична держава, причому тероризм поширюється по всьому світу. Світ поступово обмежує стосунки з Росією, де-факто визнає її терористичною державою, а Україна далі продовжує виконувати путінський сценарій — коли засобом вштовхування окупованого сходу в політичне тіло України можна буде маніпулювати всією країною. Тобто ставити шлагбаум українізації, демократизації, європеїзації.
Навіть Крим як автономна республіка не мав тих повноважень, що прописані законодавчо для окремих регіонів Донеччини й Луганщини і які хочуть внести до Конституції. Так звана “народна міліція” — це формування, які не підпорядковуються центральній владі, вони будуть легітимні у Луганську й Донецьку, а завтра можуть бути в Харкові, Одесі, Києві чи будьде. Це сценарій дестабілізації України зсередини: Путін бажає, щоб тут був хаос, бідність. Максимально ослабити Україну і поступово реалізувати свою маніакальну ідею відновлення Російської імперії. Завдяки змінам до Конституції цей план реалізовується. Як може цьому сприяти українська влада? У чому їхній інтерес, їхні політичні інтереси?
Зараз кілька мільйонів проросійських голосів відпало. І якщо інкорпорувати їх на вибори, то ці голоси допоможуть пройти в другий тур проросійському кандидату. Це прикрий сценарій для всіх українців, який означає ще 10 років бідності і реальне панування тут російських мілітаристів. Зараз свідомо проводиться русифікація, ніякої демократизації чи європеїзації.
Якщо у патріотів у ВР не вистачає волі там про це говорити і з цим боротися, то єдиний шлях — це гуртування інтелігенції. Як і наприкінці 1980х—на початку 1990х років ставити питання перед суспільством. Це дуже важко, бо інформаційний простір монополізований олігархатом, який підкоряється АП. Треба йти від дверей до дверей, від людини до людини. Іншого шляху нема. Українці завжди цим і вигравали, і перемагали.
Українці спроможні захистити себе
Степан БРАЦЮНЬ, голова Конгресу українських націоналістів:
— 22 січня суміщає дві події: у 1918 році — Акт проголошення української незалежності Четвертим універсалом і через рік того ж самого дня — Акт Злуки УНР і ЗУНР. Цим фактом підтвердили віковічну волю нашого народу бути державною нацією. Сьогодні ми повинні згадувати цю добу, бо бачимо, що нинішні події, пов’язані з прийняттям нової Конституції, з питаннями федералізації — це виконання плану Путіна, який втягує українську владу в болото, з якого важко вилізти. Путін ще й до Революції гідності, і після заперечував, щоб Україна вступила в НАТО, в Євросоюз.
Кожна влада, яка дбає про свою державу, приділяє велику увагу гуманітарній сфері: розвитку мови, ідентичності, забезпеченню духовних потреб людей. Україна не забезпечує існування і розвитку нації. Ця держава існує для олігархату чи для людей?
Ми, українці, враховуємо історичний досвід і ми спроможні дати відсіч зовнішньому ворогові і внутрішній п’ятій колоні, незграбній владі, яка потурає інтересам інших держав. Нещодавно Петро Порошенко на зустрічі з Франсуа Олландом і Ангелою Меркель стверджував, що найближчим часом Мінські угоди будуть реалізовані. Ми не промовчимо і дамо гідну відсіч цим домовленостям.
Ми прекрасно знаємо, хто у Мінську ці домовленості формував: представники неіснуючих держав ДНР і ЛНР. Жодна з цих структур не має на це ніякого права. Чому влада їм потурає? Це не тільки слабкість духу, а очевидно і якийсь містечковий інтерес. Подібні інтереси заважали і в 1918—1919 роках. Ми пам’ятаємо уроки, коли не зуміли швидко сформувати армію, до чого закликав Микола Міхновський, інші представники Центральної Ради. Пам’ятаємо також про те, як п’ята колона у вигляді більшовицької партії сформувала радянську республіку. Пам’ятаємо після Акту Злуки 1919 року і Варшавський договір, який знівелював той Акт Злуки. Цього року Україна відзначатиме 25 років відновлення незалежності. Правильно, що Інститут національної пам’яті оголосив 2016 рік роком державності України. Сьогодні маємо випробування: чи ми спроможні зберегти Українську державу і її суверенітет, чи її втратимо. Я заявляю, що українці нині спроможні захистити себе і дати відсіч ворогам.
Щоб влада почула голос народу
Євген ШЕВЧЕНКО, співголова Ради форуму, координатор творчих спілок:
— Історики порахували, що сьогодні відбувається двадцять сьома війна з Росією. Фактично в стані війни нас примушують робити ті речі, які має визначати народ. Це стосовно внесення певних поправок до Конституції. В історії інших держав такого не було.
Нинішня влада робить величезну помилку — ігнорує гуманітарну культурну складову в протистоянні з Росією. Це непрофесіоналізм чи робиться навмисно?
Форум “Українська альтернатива” розробив план дій стосовно гуманітарної політики. Ми нещодавно розіслали документи, які були затверджені на установчій конференції, до різних гілок влади: до Президента, Верховної Ради, Кабміну, до Київської міської влади. Будемо контролювати кожен пункт. Це наші дії.
Сьогодні ми констатуємо загрози, які стоять перед українською нацією. Такої трагічної ситуації в історії України ще не було. Впродовж останніх 25—30 років знищується українське село, колиска національної культури, традицій, української мови, знищується вітчизняний виробник, підприємництво. І це робиться свідомо, для того, щоб знищити українську незалежність, щоб ця держава не постала могутньою у великій європейській родині.
Найголовніше — ми маємо звернутися до українців, які у селах, районах, містечках, областях чекають від інтелігенції розумних посилів стосовно того, як ми маємо діяти. Ми не можемо сьогодні достеменно говорити про професійний рівень тих чиновників, які прийшли до влади. Але я чітко знаю, що революції, які відбуваються в тій чи тій країні, дають підґрунтя для того, щоб туди зайшли такі деструктивні елементи, які руйнують, дискредитують державний простір, несуть велику шкоду. Сьогодні ми це все бачимо.
У Мінських домовленостях протилежну сторону представляють справжні злочинці, яким Росія дала преференції, щоб вести розмову з державою, і ми маємо це виконувати? Позиція Заходу для нас також принизлива. 400 років тому подібні речі відбувалися в Берестечку, коли здавали Україну, є інші історичні приклади. Наш Форум робитиме все, щоб об’єднати всі здорові українські сили, аби влада почула голос розумного народу.
Під демократичними гаслами руйнується національний суверенітет
Віктор НАБРУСКО, секретар НСЖУ:
— Ми висловлюємо застереження для української влади, що в такий спосіб збудувати державу проблематично. Під виглядом децентралізації знищуються рештки суверенітету і фактично виникає реальна загроза для українства. Не можна штучно переносити з Франції, Нідерландів чи ще звідки ті традиції, державні інституції, які там сформувалися.
Важливість інформаційного простору дуже добре розуміє Росія. Напевно, з її подачі штучні утворення ЛНР і ДНР одразу почали створювати інформаційні компанії “Новоросії”, які ведуть могутню інформаційнопропагандистську роботу. Створили “Национальный союз журналистов”, письменників. Це проекти на перспективу, які не могли так одразу спонтанно з’явитися. Вони становлять реальну загрозу для української держави, для національної безпеки України.
Натомість у нас близько 90 % інформаційного простору належить не українській громаді, а олігархату. І все це під демократичними гаслами загортається в цукерку нібито просування до демократичних європейських цінностей, а реально не відображає інтересів, запитів українського народу і не забезпечує його української перспективи. Так само нібито прогресивне суспільне мовлення стає реальною загрозою: добивається, доруйновується інформаційний суверенітет під гаслами демократичних європейських цінностей, які нібито мають підняти нас на вищий щабель цивілізаційного поступу. Держава не навчилася виносити уроки з минулих помилок, а голосу громадськості не хоче слухати.
Через інформаційний простір іде руйнація, знищення духовних світоглядних речей, які повинні відігравати вирішальну роль у побудові держави.
Основне — створення архетипу успішного українського лідера
Олесь ЖУРАВЧАК, заступник голови партії “Патріот”:
— Я хочу сказати про єдність як про певну матрицю. У нас в Україні зараз існують групи людей, які мають певні матриці свідомості, матриці образів, які й диктують певні правила поведінки, способи поведінки, способи реагування на ті чи ті події. Тому, коли ми говоримо про події в Україні, треба говорити про цінності, якими оперують ті чи ті групи.
Матриця формується в традиційній культурі через звичаї, обряди, у корпоративній культурі ми це називаємо можливості корпоративної етики, корпоративних відносин тощо, а в державних установах — ціннісні орієнтаційні заходи, значущі події здійснює держава.
Не до кінця викорінена зі свідомості в українському соціумі матриця комунізму, комуністичних образів. З 2014 року завдяки позиції Інституту національної пам’яті почали змінювати основні бази і парадигми назв певних дат, зокрема, перенесення Дня Перемоги (тепер День Пам’яті) з 9 на 8 травня та ін. Те, що 2016-й проголосили Роком державності, — дуже правильно і на часі.
Саме в культурно-інформаційному блоці нам не вистачає формування української державної світоглядної матриці. Держава повинна дбати про традиції, звичаї, обряди, проводити певні заходи для своєї громади, які її об’єднуватимуть, створювати пріоритети функціонування держави, популяризувати героїв своєї країни, сучасних достойників, їхні досягнення. Нашій світоглядній матриці не вистачає перемог.
На державному рівні, на жаль, це практично не здійснюється. Тобто політика створення нового якісного культурно-інформаційного продукту практично нульова. Громадський сектор у нас створює чудовий продукт, відбувається багато фестивалів, рухів, активісти підтягуються, волонтери працюють. Громадські інституції ведуть дискусії, виробляють певний інтелектуальний продукт. Малий і середній бізнес теж активно працює. На державному рівні відповідають: “Ми готові вас послухати”. Далі ніж послухати, справа поки не йде. Треба приводити до влади тих людей, які все це розумітимуть і робитимуть.
Матеріали підготувала
Надія КИР’ЯН
