Лідія КОВАКА,
директор музею Володимира Затуливітра
У нашому селі традиційно відзначають день народження Поета, на який з’їжджаються гості з Києва, Сум, Харкова, Великої Писарівки та ін. 2016 рік надає нам змогу відзначити 29 лютого реальний день народження нашого земляка. Володимир Затуливітер — патріот, для якого “Єдина вічність — вороття додому” (К. Бучак-Ирій. “Чаша жертовна”, 2009), “писав природно, як співає соловейко, як плавають риби. Твори його сприймаються як вишиванка, як писанка. Це поезія профетична, як у Свідзінського, Маланюка, Стуса”, — сказав академік, доктор філологічних наук, професор КНУ ім. Т. Шевченка Юрій Ковалів на нашому попередньому літературному святі “Моїм словам ще так багато справ” (Чаша жертовна. — С. 144) і ґрунтовно охарактеризував творчість Володимира Затуливітра. Він зараз працює над десятитомною історією української літератури. Творчості Володимира Затуливітра визначено місце у дев’ятому томі. Тепло згадав про товариша і свого вчителя голова Сумської Спілки письменників Олександр Вертіль. А голова нашої сільської ради Микола Гавриленко пригадав його завжди елегантного, у світлому костюмі. Він добре знає всю родину Затуливітрів і працював разом із заступником директора Марією Іванівною (молодшою сестрою), будучи директором школи, де ще тоді у кабінеті мови та літератури, прикрашеному вишивками Марії, стояли на полицях книжки, подаровані Володимиром Івановичем. Великописарівська літературна студія “Джерело натхнення” імені Володимира Затуливітра прибула на свято з подарунками, виготовленими власноруч: портрет поета із зерняток і оберіг. Голова Літературно-мистецького фонду Володимира Затуливітра Любов Снісар розповіла про Затуливітрівські читання в Бучаку й Черкасах. Школярі з натхненням читали багато віршів земляка.
Відвідують музей Володимира Затуливітра і вчителі району, і учні. Запрошуємо всіх — приїздіть до нашого музею.
Восени група учнів і вчителів нашої школи з екскурсійною поїздкою відвідали Київ. Разом із головою Фонду вони побували на Сирці, де більше 20-ти років мешкав знаменитий земляк. На будинку № 18 по вулиці Ризькій установлено меморіальну дошку.
Ми підготували виставку “Родовід Володимира Затуливітра”. У Харкові мешкає молодша сестра поета Ніна Йванівна, яку ми завжди вітаємо на нашому святі. У сусідній Рябині працює землевпорядником внучата племінниця поета Інна (онука Марії Іванівни). Недалеко від музею мешкає двоюрідний (по батьку) брат поета Микола Павлович Коваленко із дружиною Надією Володимирівною, двома синами Володимиром і Олександром та двома онуками.
Особливо хотілось би побачити в нашому музеї черкасців. Вони трепетно бережуть пам’ять поета, який спочиває на Козацькому шпилі Канівських гір над Дніпром. У Черкасах обласна “Просвіта” провела обласний конкурс читців “Раз добром зігріте серце, вік не прохолоне”. Присвячений він був Володимиру Затуливітру й Василю Симоненку. Як сказала організатор дійства, очільниця обласної “Просвіти” Олена Фещенко: “Молоді черкаські козаки проникливо виконували поезії Володимира Затуливітра”. Думається нам, що і Хухрянській школі з розширеним вивченням літератури, що побіля Охтирки, яку так любив Поет, було б корисно відвідати наш музей. Музей має своїх екскурсоводів-школярів, які цікаво розповідають відвідувачам про різні періоди життя і творчості поета. Тут можна ознайомитись із колекціями документів, рукописів, документальних прижиттєвих фото, листами, статтями, книжками Володимира Затуливітра. Одинадцять книжок поезії, книга прози, а ще невидані вірші й переклади — такий творчий доробок нашого земляка. Відомий літературознавець академік Іван Дзюба у статті-дослідженні поетичної творчості “Володимир Затуливітер: “Волію плями — не правопис ліній”. (Київ, КЛІО. “На трьох континентах. Книга І”, 2012) не лише високо поцінував творчість нашого земляка, а й зарахував його до лав кращих українських письменників світу. Наша школа, яку закінчив Володя із золотою медаллю, не лише плекає його музей, а й має на фасаді меморіальну дошку, встановлену до його 70-ліття. Пам’ятна дошка встановлена також у Сумах. Сумчани увічнили пам’ять про Поета у назві вулиці. Сподіваємося, що сільська адміністрація теж надасть ім’я поета-земляка одній із вулиць села. Добру пам’ять про письменника зберігають у Білорусі, Грузії, Казахстані, Латвії, Литві, Молдові, Росії, Чехії — країнах, де був Володимир Іванович із дружніми творчими візитами. Та найбільше мандрував він Україною…
