Минуло більше двадцяти років від дня створення Музею гетьманства, весь цей час історичний і духовний заклад очолює сподвижник своєї справи Галина ЯРОВА. Про минуле та сучасне музею наша з нею розмова.
— Пані Галино, Ви почали займатися музейною справою ще до того, як очолили Музей гетьманства?
— У 1987—1993 роках я працювала старшим науковим співробітником Державного історичного музею України (нині Національний музей історії України). Вивчала добу козаччини, здобутий досвід дуже знадобився у моїй подальшій роботі. А 1992 року до мене звернувся Фонд Івана Мазепи з пропозицією очолити новостворений музей. Спочатку вагалась, адже це велика відповідальність. Проте не жалкую, що погодилася: хоч було непросто, але це кращий період мого життя.
Музей розміщено у будинку-пам’ятці архітектури кінця ХVІІ століття з надбудовами в ХІХ ст., відомому в Києві як “будинок Мазепи”, який відреставрували за рахунок фінансування КМДА, Благодійного фонду Івана Мазепи. Важливу роль у цьому процесі відіграли представники української діаспори, провідне місце серед яких посідав визначний український громадський діяч із США Маріян Коць.
— Що вдалося зробити за цей час?
— За понад двадцять років Музей гетьманства ввійшов у сім’ю столичних музеїв і посів помітне місце у музейному просторі України. Це музейний заклад, який на основі історичних фактів і подій славної козацько-гетьманської доби допомагає будувати майбутнє нашої держави, впливаючи на формування державницької свідомості та національної ідентифікації нашого народу. Саме через відвідувачів відбувається зв’язок героїчного минулого козацтва з сьогоденням.
Концепція Музею гетьманства відповідає сучасному розвитку запитів нашого суспільства. Зали постійної експозиції висвітлюють і окремі маловідомі сторінки історії України, і діяльність провідників української держави козацько-гетьманської доби (ХVІІ—ХVІІІ ст.), української революції та національно-визвольної боротьби 1917—1921 років. Сьогодні фонди музею нараховують понад 9 тисяч експонатів. За ці роки зібрали матеріали, що розкривають такі важливі теми в історії України, як Національн-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького та утворення козацької держави — Гетьманщини у середині ХVІІ століття, державотворча діяльність Івана Мазепи, розвиток української політичної думки на початку ХVІІІ століття, діяльність Пилипа Орлика та його еміграційного оточення, відновлення української державності у ХХ столітті, Українська держава гетьмана Павла Скоропадського (1918 рік), протистояння Гетьманату і Директорії, спроба Директорії відновити УНР та відстояти її незалежність, діяльність української еміграції 1920—30-х років, іконографія українських гетьманів, гетьмансько-козацька тематика в історичній літературі, філателії, філокартії тощо.
Постійно діють фотодокументально-речові експозиції “Гетьман Івана Мазепа та його доба”, “Гетьман Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року”, “Гетьман Пилип Орлик — автор першої Конституції України”, “Симон Петлюра та його оточення”.
— Ваша діяльність не обмежується організацією постійно діючих експозицій?
— У стінах музею відбулося близько 300 персональних виставок українських художників. Митці намагаються закарбувати згадку про себе в історії України, передавши до фондів власні твори, що відображають тематику Музею гетьманства.
Науковці музею беруть участь у різноманітних культурно-просвітницьких проектах, акціях, співпрацюють із провідними вітчизняними істориками, письменниками, громадськими діячами, представниками української діаспори. Один із важливих напрямів роботи музею — надання наукових консультацій. Особливо активно відвідувачі цікавляться питаннями генеалогічних досліджень власних родоводів.
Із 1996 року в музеї відбуваються засідання клубу “Гетьманська вітальня”, під час яких обговорюють цікаві наукові теми, а це допомагає науковій еліті спільними зусиллями дійти певних історичних висновків.
— Маєте хорошу бібліотеку?
— Бібліотека музею складає понад три з половиною тисячі одиниць. Переважно це наукові праці на козацько-гетьманську тематику та з питань відновлення державності на початку ХХ століття. Значний фактологічний матеріал про життя і діяльність гетьманів України відображено в наукових дослідженнях, присвячених і окремим особистостям, і певним історичним подіям. У бібліотечній збірці висвітлене широке коло питань з історії розвитку української культури, представлені праці, присвячені літературі, образотворчому мистецтву, музиці тощо. Спеціальні історичні дослідження розкривають проблеми української та світової геральдики, нумізматики, сфрагістики.
— Що вдалося зробити торік?
— У квітні провели наукову конференцію “Гетьманат Павла Скоропадського”, присвячену 96-річчю заснування Української держави та 70-м роковинам від дня загибелі Павла Скоропадського. До конференції долучилися Товариство “Кубанське козацтво в місті Києві”, кафедра історії України, країнознавства і туризмознавства Київського національного лінгвістичного університету, Науково-дослідний інститут козацтва Інституту історії України НАНУ.
На цій конференції науковці представили дослідження з опрацьованих архівних, музейних документів та матеріалів родини Скоропадських. Професор Анатолій Буравченков подарував до фондової збірки музею офіцерську кокарду з форми українського війська часів гетьмана Павла Скоропадського.
А в жовтні відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція “Гетьман Петро Дорошенко та його доба в Україні”, приурочена до 350-річчя початку гетьманування Петра Дорошенка. Ініціатор проведення конференції — український історик Володимир Кривошея, який, на жаль, уже пішов із життя. Організаторами конференції виступили Музей гетьманства, Гетьманський фонд Петра Дорошенка, Науково-дослідний інститут козацтва Інституту історії НАНУ, історичний факультет Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини та безпосередньо активну участь взяв доктор історичних наук, “кіборг”, захисник Донецького аеропорту Євген Луняк.
Серед інших заходів хотілося б відзначити засідання клубу “Гетьманська вітальня” на тему: “370-річчя від дня народження Івана Мазепи”; Всеукраїнську поштову естафету “Козацька держава”; фотодокументальну та речову виставку “Остання з роду Скоропадських”, виставку живопису з архіву музею “За державу”; мистецький проект “Музей гетьманства під амофором Покрови”, акцію “Знайди Покрову”; культурно-мистецьку акцію “Самчиківський розпис — нова перлина Поділля”; виставку народно-декоративної творчості “Яворівський візерунок”; круглий стіл на тему: “Яворівська спадщина”; презентацію збірника народних, календарно-обрядових та авторських пісень “Пісенний світ українознавства”, яку упорядкувала Валентина Коротя-Ковальська, вечір пам’яті Остапа Вишні “Кому веселе, а кому сумне” та зустріч науковців із керівництвом Козацького руху в Україні.
— Ваша діяльність розповсюджується за межі Києва?
— У Львові долучилися до проведення персональних виставок художників Олександра Дмитренка “Кольорові зустрічі”, Софії Зайченко “Розповідь про хмари і кораблі” та Оксани Гураль “Подих природи”; в Ірпені, що на Київщині, ми організували персональну виставку майстра Івана Рябчука “Вишитий Кобзар”, а на Хмельниччині — виставку “Самчиківський розпис — нова перлина Поділля”.
— В останні роки зростає інтерес до музею?
— Після Революції гідності люди почали більше цікавитися своїм історичним минулим. Зріс інтерес і до нашого музею. Якщо раніше кількість наших відвідувачів становила вісім тисяч на рік, то 2015-го у нас побувало майже десять тисяч гостей. Щодня доводилося проводити по 5—6 екскурсій.
— Мабуть, вистачає і проблем?
— Майже десять років від дня заснування музею були спроби забрати у нас приміщення. Допоміг дати відсіч рейдерству голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павло Мовчан, який тоді був народним депутатом України, та інші друзі музею. Сьогодні на наше приміщення вже ніхто не зазіхає, але проблем вистачає. Музей гетьманства — один із небагатьох музейних закладів столиці, що має третю категорію з оплати праці. А музей такого рівня заслуговує хоча б на другу категорію. Це б дало змогу збільшити кількість наукових працівників і покращити фінансування. Вже багато років порушуємо це питання, але поки що безуспішно. Маємо проблеми з розміщенням фондів, не вистачає приміщень. Будівля музею давно потребує капітального ремонту. Але ми розуміємо, що зараз важко багатьом, а тому згодні почекати.
— Які плани на майбутнє?
— Спрямовуватимемо свою діяльність на виховання учнівської і студентської молоді на героїко-патріотичних традиціях українського козацтва.
Разом із країною відзначатимемо 20 років Конституції України, 25 років незалежності Української держави, 365 років від битви під Берестечком — однієї з визначних битв у ході Визвольної війни українського народу середини ХVІІ століття, 130 років від дня народження українського історика Івана Крип’якевича. 20 березня музей уже традиційно відзначатиме день народження гетьмана України Івана Мазепи. Як завжди у Музеї гетьманства відзначатимемо свято Покрови Богородиці — захисниці козацтва. На честь цього свята відбудеться цикл лекцій у бібліотеках Києва, круглі столи та екскурсії експозиціями музею на тему: “Покрова — День Українського козацтва”.
Плануємо організувати та провести Всеукраїнську науково-практичну конференцію “Розколота єдність: Україна між Росією та Польщею (Андрусівське перемир’я 1647 року)”; підготувати та опублікувати дослідження на тему: “Твори художника Василя Масютина у колекції Музею гетьманства”; провести акцію “Вшануй Богдана” до 420-річчя від дня народження Богдана Хмельницького, оголосити в Інтернеті збір предметів музейного значення (графіки і філокартії) з оригінальним зображенням Б. Хмельницького та його полковників.
Активно займатимемось і виставковою роботою. Зокрема підготуємо та відкриємо наукову фотодокументальну виставку, присвячену родині Скоропадських та до 2-ї річниці смерті одного з фундаторів нашого музею — її Світлості Гетьманівни Олени Павлівни Отт-Скоропадської. Також у наших планах виставки художників Володимира Сидорука, Олени Ярмолюк, Вероніки Шови, Ангеліни Ісакової, Анатолія Кравченка, Віктора Губенка, Володимира Тарасенка та інших. А художниця Оксана Ягодка та народна майстриня Світлана Вавілова презентують виставку “Модерна Різдвяна Україна”. До речі, географія цих митців охоплює майже всю Україну, а це вкотре засвідчує, що ми єдина країна. Ми з нетерпінням чекаємо нових гостей. Кожен наш відвідувач, опинившись у середньовічному приміщенні, що є свідком історичних подій, отримує живу розповідь про часи та справи видатних гетьманів України. Зустрічі з нашим музеєм допоможуть зрозуміти і віднайти історичний зв’язок минувшини з сучасним етапом розбудови нашої держави.
Спілкувався
Едуард ОВЧАРЕНКО
