Тимофій БОРДУЛЯК, Микола САДОХА 1988 року українці світу урочисто відзначали 1000ліття хрещення РусиУкраїни. Комуністична Москва не могла зігнорувати цю подію і навіть сама частково взяла у ній участь. Під час Другої світової війни та в повоєнний російськосовітський окупаційний період аж до 1988 року національне громадськополітичне життя українців фактично було під забороною. За думки, не адекватні офіційній пропаганді, людей піддавали жорстоким репресіям. Умови змусили владу послабити антирелігійні утиски й дати деяку свободу народові. Цим передовсім скористалися народи України й Прибалтики. Почали створювати різні організації, які мали в своїй програмі нелегальний опозиційний…
Read MoreДень: 18.02.2016
Скарби душі на видноті
Вадим ПЕПА За місцем народження ми з Василем Захарченком земляки — полтавці. Ровесники, та ще й народилися у січні, але він старший на вісім днів. Селюки з правічних рільників, хліборобів. Хай там що, після карколомних поворотів удалося здобути обрану в юності професію. Пам’ятаю 1972 рік. На руках у дружини народжений 1971 р. син, а мене надовго позбавляють роботи, витуривши з редакції “Літературної України”. Дотепер не змінюю гіркого висновку про те, що в колоніальному чаду найбільші таланти не мали змоги розкритися сповна. Жодний, окрім тих, що загриміли за колючі дроти…
Read MoreНа сторожі заповітів Софії Русової
Наталя СОЛОДКА, відповідальний секретар Хмельницької міської “Просвіти” “Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті”. Софія Русова Цьогоріч у лютому на державному рівні відзначаємо 160 років від дня народження Софії Русової, славної українки, дочки шведа і француженки, яка своє серце і життя віддала країні, що стала її Батьківщиною. Софія Федорівна Русова (Ліндфорс) — народилася 18 лютого 1856 року на Чернігівщині і була п’ятою дитиною в родині. Мати, Ганна Жерве, походила з аристократичного французького роду, а батько, Федір Ліндфорс, мав шведське коріння. З 9 років Софія жила в Києві,…
Read MoreНа славу нашої преславної України
Феномен Володимира Мельниченка У чому полягає феномен Володимира Мельниченка? Насамперед у тому, що на початку ХХІ століття він зробив для пропаганди й ствердження української мови, культури і духовності в Москві та Росії так багато, що мимоволі згадуєш його великих попередників, героїв його книг Осипа Бодянського і Михайла Максимовича. Поздоровляючи Максимовича з Новим роком, Тарас Шевченко побажав йому довголіття та здоров’я “на славу нашої преславної України”. Саме таких побажань заслужив і наш ювіляр. Отже, на початку 2001 р. доктор історичних наук Володимир Мельниченко став генеральним директором щойно створеного Культурного центру України й…
Read MoreДорогий друже Володимире Юхимовичу!
У доробку Володимира Юхимовича є кілька особливих книг, присвячених творчості талановитого актора театру і кіно, народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка, академіка НАМ України Богдана Ступки. На деяких примірниках цих книг у мене є автограф Богдана, якому я, власне, завдячую знайомством і дружбою з Володимиром Юхимовичем Мельниченком. Богдана Ступки вже немає… Для мене була велика приємність побачити Вас, Володимире Юхимовичу, на моєму творчому вечорі з нагоди 75-ліття, що відбувся у листопаді 2015 р. на сцені Театру ім. М. Заньковецької. Нас зблизила не тільки любов до Тараса Шевченка і…
Read More70 — це ще не вік
Юрій БАРАБАШ, Москва За останній рік у мене в Києві побільшало друзів — принаймні точно на одну особу, і це, ясна річ, для мене добра звістка. Шкода, однак, що одночасно поменшало, так само на одну особу, друзів у Москві… Річ у тім, що головним персонажем обох цих сюжетів є одна й та сама людина — Володимир Юхимович Мельниченко. Не приховаю, що за моїми словами криється певна, і то чимала, частка особистого сентименту. Моя наукова й творча праця, ба поточне московське життя-буття останнього десятиліття, ба й більше, були невідривні від…
Read MoreЧоловік з Медвина
Медвин — легендарне місто, центр Медвинської республіки в часи визвольних змагань 1918—1920 років. Кіннота Будьонного і там зробила свою ганебну справу. Коли Семена Михайловича кіношники допитувались, чи він пам’ятає … — Помню, помню… Изрубили, изрубили… Мій Тетіїв він теж “изрубил”. Я пам’ятаю… Отож із самого Медвина Володимир Юхимович Мельниченко, великий подвижник української справи, який довгий час очолював Український Культурний Центр у Москві на Арбаті. Чи є незамінні люди? Є! Отож його і замінили, хоч як ми київським гуртом обстоювали його. Та сила солому ломить… Та ж набуток який уже є.…
Read MoreЖбан, розкручений назад
Петро СОРОКА Про визначальне. Література, як і всяке мистецтво, розвивається двома шляхами, які умовно можна означити як божий і сатанинський. Такий поділ може видатися комусь надто спрощеним і однобічним, але мистецтво або допомагає людині врятувати безсмертну душу для вічності, або кидає її у безум гріха. Третього не дано. Звичайно, сказати зі стовідсотковою певністю, що цей твір демонський і в ньому немає нічого світлого, не можна. Найчастіше у художніх творах відбита дуалістична сутність життя і намішано у них всякого. До того ж, чим більший письменницький хист і талановитіший твір, тим…
Read MoreСтефанія співає душею
Про цю чарівну оперну співачку, її витоки і становлення в “СП” була публікація 11 жовтня 2013 року “Десь на дні мого серця”. Стефанія Довгань народилася в Києві. Виїхавши до мами у США, 1998 року закінчила Балтиморську школу мистецтв, 2002го — факультет вокалу університету штату Меріленд. Дебютувала у ролі Дідони в опері Генрі Перселла “Дідона й Еней”. Цього ж року стала лауреатом Міжнародного конкурсу оперних співаків Інтернаціональної Музичної Фундації (Пловдив, Болгарія) та конкурсу Леопольдскрон у Зальцбурзі (Австрія). У творчому доробку співачки понад 30 оперних партій, серед яких Віолетта (“Травіата” Дж. Верді),…
Read MoreФрагменти з книжки Володимира Костенка «Анатолій Пашкевич» Публікація Неллі Даниленко
Закінчення. Поч. у ч. 5, 6 за 2016 р. “Хата моя, біла хата” Рідна хата — лагідна й тепла пристань для наших душ. Хата — символ всесвіту, батьківщини, рідної землі, безперервності роду, захисту і допомоги. Символіка хати багата і різноманітна. Олександр Довженко так писав про неї: “…біла з теплою солом’яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристановища людського. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без “можна?” і без “увійдіть!”. Житло просте, як добре слово, й законне, немовби його творила не людська рука, а сама природа,…
Read More