Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото із соціальних мереж
Театр Володимира Завальнюка “Перетворення” нещодавно представив свою нову виставу — “Кумедний випадок” за мотивами п’єси відомого італійського драматурга ХVІІІ століття Карло Ґольдоні. До цієї комедії українські театри зверталися неодноразово, але тепер є перше українськомовне прочитання твору.
Театр “Перетворення” у різних формах існує вже майже 20 років. Своїми постановками театр звертається до кращих зразків вітчизняної (“Великий льох”, “Вертеп”) і світової (“Гамлет”, “Жанна д’Арк”, “Маленький принц”, “Приборкання норовливої”, “Соломея”) культури. Втілюючи на сцені зарубіжну класику, тут шукають досконалий український переклад, а якщо його немає, то перекладають самі.
“Сьогодні у нашій державі мало популяризують українську мову. Що ми можемо вдіяти у такій ситуації? Кожен має робити все від нього залежне для поширення рідного слова. Це і є одним із естетичних принципів нашого театру. Ми не боїмося, що на наші вистави прийде менше глядачів, але до театру завітає саме вдумливий глядач, який нас розуміє”, — підкреслив режисерпостановник Володимир Завальнюк.
Особливість “Кумедного випадку” — події відбуваються не в Італії, як у більшості п’єс Ґольдоні, а в Голландії. Тут можна побачити колоритних героїв, чарівних героїнь, несподівані повороти сюжету і щасливий фінал.
На перший погляд може здатися, що Володимир Завальнюк (Філіберт, багатий голландський купець), Олена Мотовилова (Жанніна, його дочка), Дмитро Шпак (Рікард, відкупщик), Ольга Повознюк (Констанція, його дочка), В’ячеслав Євтушенко (де Лакторі, французький лейтенант), Ганна Яремчук (камеристка Жанніни) та Володимир Федорів (Гасконь, слуга лейтенанта), просто граються на сцені. Проте вже невдовзі глядач переконується, скільки акторської енергії потрібно, аби створити такі кумедні образи. Особливо хочеться відзначити гру Ольги Повознюк. Для молодої артистки це перша повноцінна роль на професійній сцені. Їй вдалося створити ліричний образ Констанції. Ця героїня, якій на відміну від інших персонажів не пощастило у коханні, з перших хвилин здобуває глядацькі симпатії.
Якщо в більшості вистав театру “Перетворення” костюми героїв досить умовні, і робиться це зумисне, аби не прив’язувати події до певної історичної епохи, то цього разу одяг допомагає передати атмосферу часу, в якому жив і творив Ґольдоні. Велику скриню, що стоїть посеред сцени, можна вважати повноцінної дійовою особою. Декорація позаду нагадує арену цирку “Шапіто”. І мимоволі хочеться перефразувати загальновідомі слова “Увесь світ театр…” та сказати: “Увесь світ цирк, а ми у ньому лицедії”. А ще нову постановку можна вважати психологічним дель арте (комедією масок), що є явищем унікальним в українському театральному просторі.
Можна знайти у виставі й паралелі з сучасністю. Наче сьогодні написані слова: “Арештована контрабанда компенсує нам наші збитки”, — які вимовляє єдиний негативний персонаж Рікард. Проте творці спектаклю не хотіли прив’язувати нову постановку до сьогоднішніх реалій, а намагаються утвердити думку, що в цьому світі потрібно жити з любов’ю.
