«Тут усе милує і чарує зір»

Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото автора

У Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” працює виставка живопису та скульптур Івана Гончара, приурочена до 105ї річниці від дня народження великого українця.

На цій виставці представлено все краще, створене майстром протягом 50х—80х років минулого століття. Період, у який найплідніше працював художник, скульптор, ученийетнограф та краєзнавець. Саме в цей час сформувався хатній Музей українських старожитностей Івана Гончара.

“Тут усе милує і чарує зір, усе співає посвоєму. Співає своїми барвами, колоритом, формами. Оце і є радістю людської душі. Ця радість супроводжувала людину завжди, допомагала їй жити і працювати, полегшувала лиху годину громадського та особистого горя, вчила вірити і надіятись, тішила в погожі дні. Оце і є саме життя народу. В наших глибоко щирих і зворушливих піснях, думах, казках, приказах, рушниках і картинах, як і в усіх формах народної творчості можна прочитати всю історію віковічного життя українського народу, його долю, вдачу, характер.

Усе, що ви перед собою бачите, хай збудить у вас почуття палкої, щирої любові до поетичної душі нашої матері України для її прекрасного майбутнього та буйного розквіту”, — саме з такими словами звернувся Іван Макарович до присутніх під час відкриття свого музею, напевне, вони точно передають і сучасний дух цього унікального осередку культури.

Серед перших експонатів виставки можна побачити автобіографію майстра, створену наприкінці 60х років минулого століття, яка допомагає зрозуміти деякі таємниці творчості І. Гончара. “Останнє десятиліття поряд із творчістю подорожую по Україні, досліджую народне мистецтво, змальовую з натури пам’ятники історії і культури, збираю експонати для власного громадського музею народного мистецтва. У ньому вже побували десятки тисяч відвідувачів з 50ти країн світу”.

Наступні стенди експозиції є своєрідним літописом багаторічного самовідданого служіння Івана Гончара рідному народу, рідній Україні. Тут представлені десятки світлин з подорожей майстра різними куточками української землі, ескізи робіт митця і його висловлювання, що можуть бути дуже цінними настановами для наших сучасників. Ще за багато років до здобуття Україною незалежності Іван Гончар писав:

“Багато зробити для свого народу, бути продовжувачем його національного життя можна тільки тоді, як полюбиш його як рідну матір. Так полюбити свій народ можна тільки тоді, коли глибоко пізнаєш його географію, історію, його культуру, мистецтво, його традиції”.

Неначе вчора написані Гончарем слова: “Прийду з міста в свою рідну хатумузей, прийду з чужих країн у свою рідну. Вирує Хрещатик, гомонять вулиці і установи сивого Києва, хоч і сусідньою мовою, а моя хата дзвенить рідною мовою, рідною піснею”. На жаль, нічого не змінюється. Як і п’ятдесят років тому, на вулицях нашої столиці переважно чути мову іншої держави.

Та повернімося до виставки. Хоча тут представлено лише частину зі створеного Іваном Гончарем, експозиція вражає багатством. Колоритні жіночі образи увічнені у картинах “Замріялась”, “Перед святом”, “Молода господиня”, “Молодиця Оксана”, “Ось іде, ось іде серденятко моє”. Немов здійснюєш подорож в історичне минуле, коли споглядаєш роботи “Дума про Тараса”, “Слухають лірника”, “Кривавий танець”, “Парубоцька рада на колодках”. Милують око мальовничі краєвиди “Вишгород”, “На Вінниччині”, “Біля Києва”, “Башта Кармелюка”. Зі щирою синівською любов’ю створені “Портрет мами” та “Портрет батька”.

Значне місце в експозиції відведено скульптурній спадщині Івана Гончара. Серед представлених робіт — бюсти “Кобзар Євген Адамцевич”, “Лідія Орел”, “Леопольд Ященко”, скульптурна композиція “Гонта перед стратою”. А особливе місце серед скульптурних робіт належить композиції “Тарас Шевченко”.