Хортиця — в небезпеці!

Відкритий лист

міністру культури,

віцепрем’єрміністру

України

В. А. Кириленку

Вельмишановний

В’ячеславе Анатолійовичу!

До відомого перефразованого заклику нас змусила вдатися ситуація в Національному заповіднику “Хортиця” (НЗХ), що спричинена приходом на посаду гендиректора у жовтні 2007 року М. А. Остапенка. Персонально його “методика” розбудови НЗХ призвела до повернення в середовище колективу працівників заповідника так званого “синдрому музею”, коли майже вся робота, як і в недобрі старі часи, звелася до клопотів навколо Музею історії запорозького козацтва та історикокультурного комплексу “Запорозька Січ”, тобто до ділянки в кілька гектарів, у той час, коли решта території острова — 2359 га — залишається без належної уваги. Таким чином, ігнорується головний постулат у розбудові заповідника: відновлення та облаштування історичного природного середовища. Через це упродовж останніх восьми років не те що не зведено жодного нового меморіальнотуристичного комплексу, а й украй занапащені створені у 2005—2007 роках, зокрема “Скіфський стан” і “Протовче”. Не оновлюються, а то й знищуються за розпорядженням керівництва НЗХ аншлаги (металеві щити зі щирими написами), розбалансована служба охорони, не викорчовуються старі сади, лісосмуги захаращені сушняком, розбиті шляхи, у різних точках острова не прибрані руїни житлових та інших споруд і т. ін. А в цей час островом безконтрольно бігають приватні коні, витоптуючи степові осередки, гнізда фазанів і дрібних птахів. Усе це відбувається ще й через брак контролю з боку громадськості, зокрема ЗМІ. Упродовж останніх років пан Остапенко не зникає з телеекранів і шпальт часописів, пропагуючи власні “досягнення” то у вигляді “Святославового меча” та нових надходжень до Музею, то в сприянні АТО, то в особі спійманого (одного!) браконьєра — невибагливі журналісти мліють від цих “сенсацій”, і ніхто не бачить, в якому стані опинилася вся Хортиця, не відають про “секрети” кадрової політики, не помічають проблем у туристичному обслуговуванні, науковій діяльності тощо.

29 січня 2016 року відбулося засідання конкурсної комісії Мінкульту на заміщення вакантної посади генерального директора НЗХ, яка більшістю голосів віддала перевагу Остапенкові. Такий перебіг подій (і не лише він!) доводить, що за нинішнім керівником НЗХ стоять “небідні люди”, для яких перебування Остапенка на посаді є запорукою успішного переслідування особистих інтересів на острові. І тут Ви правильно вчиняєте, не поспішаючи підписувати наказ про продовження контракту з Остапенком, бо зволікання з облаштуванням історичного природного хортицького середовища веде до перегляду статусу заповідника в бік його ослаблення — подібні намагання вже мали місце в 2001—2004 роках. Аргумент заготовлено такий: розвиток повноцінного Національного заповідника в межах потужного індустріального міста неможливий, відтак треба передати його — або ж увесь, або ж окремі ділянки — в приватні руки і припинити гру в “святиню”.

Між тим, упродовж 2005—2007 років НЗХ уже почав було успішно розвиватися в потрібному напрямку, чим довів можливість свого існування в межах Запоріжжя. Та втрутилися “сильні світу цього” разом із продажними науковцями… Отож зараз просимо й вимагаємо одного: приїзду спеціальної комісії для візуального ознайомлення (разом із представниками ЗМІ) зі станом справ на Хортиці. Вважаємо, що хортицька проблема є відлунням проблеми загальноукраїнської, відтак ми не повинні допустити подальшого знущання ні над Священним Островом, ні над нашою Вітчизною.

А. Л. СОКУЛЬСЬКИЙ,

директор Державного історикокультурного заповідника “Хортиця” 1970—1979, 1981—1983 рр., кандидат історичних наук;

К. І. СУШКО,

генеральний директор Національного заповідника “Хортиця” 2005—2007 рр., член НСПУ, лауреат премії ім. Івана Франка