Ольга РОМАНЮК,
заступник директора Публічної бібліотеки імені Лесі Українки
Раннім надвечір’ям лютневого дня у приміщенні Національної спілки письменників України зібралося поважне товариство задля виконання приємної місії — привітати прозаїка, поета, драматурга, заслуженого діяча мистецтв України Василя Івановича ФОЛЬВАРОЧНОГО з подвійним ювілеєм — 75річчям від дня народження та 50річчям творчої діяльності.
Атмосфера вечора була теплою і родинною, чому сердечно посприяв його ведучий, театральний критик, драматург, заслужений діяч мистецтв України Василь Неволов. Заслуги ювіляра, події його творчої біографії він тісно поєднав з віхами української історії, а своїм гумором і артистизмом привніс в урочистості душевність та “чуття єдиної родини”.
Зі смаком дібрана художня програма, що включила неперевершене виконання народною артисткою України Людмилою Марцевич творів класичної музики, та неповторний вокал народного артиста України Олеся Харченка. А виконання народним артистом України, Героєм України Анатолієм Паламаренком та народною артисткою УРСР Ларисою Хоролець уривків із прози та поезії стали багатою ілюстрацією творчості ювіляра.
У цей вечір добрі, щирі слова на адресу Василя Фольварочного прозвучали від людей, які ідуть з ним разом по життю, допомагають та дарують натхнення, а також ті, яких він підтримує та сприяє їхньому творчому лету.
Привітали ювіляра заступник директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Сергій Гальченко, видатний письменник Юрій Мушкетик, Герой України, поет Дмитро Павличко, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, заступник міністра культури України Ігор Ліховий, голова творчого об’єднання критиків, доктор філологічних наук, професор Михайло Наєнко, проректор Національної музичної академії України, доктор мистецтвознавства, професор Леся Олійник.
Надзвичайно теплим було привітання від колег по письменницькому цеху голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського, який відзначив не тільки творчі набутки письменника, а й його громадську діяльність, зокрема, активність як члена Ради та голови творчого об’єднання драматургів столичної письменницької організації. Привітали і заступники голови НСПУ Володимир Шовкошитний та Володимир Даниленко.
Задушевне вітання старшому колезі, автору багатьох публікацій у газеті “Літературна Україна”, прозвучало у виступі її головного редактора, відомого поета та публіциста Станіслава Бондаренка.
Грамоту за значний внесок у виховання молодого покоління в дусі християнської віри і національної свідомості вручив ювіляру представник Верховного архієпископа КиєвоГалицького Святослава отець Володимир. Представник Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарета, доктор богослов’я та мистецтвознавства, професор Дмитро Степовик висловив подяку за творчу працю на подальше добро нашого народу та Христової церкви.
Щирі вітання та побажання активного творчого довголіття висловили ювіляру друзі, народні депутати України Марія Матіос та Оксана Продан, члени Ради столичного земляцтва “Буковина” на чолі з політиком і громадським діячем, Надзвичайним і Повноважним Послом України Валерієм Цибухом. Марія Матіос одна зі знакових постатей у сучасній українській літературі, назвала ювіляра своїм добрим наставником і вчителем, і у власних здобутках визнає заслуги свого старшого порадника та друга.
Зворушливим було привітання відомого політика і громадського діяча, народного депутата кількох попередніх скликань, колишнього міністра екології України та глави Чернівецької обласної державної адміністрації, доктора педагогічних наук академіка Георгія Філіпчука, якого з Василем Івановичем пов’язує довголітня дружба та спільна праця на Буковині з відродження культури та духовності рідного народу.
Прибули на ювілей до Василя Івановича і землякитернопільці — очільник Тернопільського земляцтва в столиці, народний депутат України Тарас Пастух та начальник штабу земляцтва, директор видавництва “Дніпро” Олександр Кудрявцев.
Найзворушливіше, найніжніше вітання від письменниці, натхненниці, порадниці та першої читачки творів ювіляра, його дружини Тетяни Пишнюк.
Колектив Публічної бібліотеки імені Лесі Українки також долучився до привітань Василю Івановичу, який уже 2 роки очолює міський Клуб бібліотекарів, організовує цікаві зустрічі працівників київських книгозбірень з відомими письменниками, літературознавцями, істориками. Ювіляра з бібліотекою пов’язує давня дружба, ще відтоді, як на запрошення Миколи Даниловича Сома він долучався до проведення літературних зустрічей із нашими читачами.
Творчості Василя Івановича притаманна дивовижна здатність об’єднувати людей довкола наших духовних та історичних цінностей, а його поезія навчає в буденності бачити прекрасне, жити за законами моралі, пам’ятати свої корені.
Розпочав свою літературну творчість як поет і драматург. Він є автором майже трьох десятків п’єс, які з великим успіхом ішли в театрах України та за кордоном. Добре відомий як автор історичних та епічних романів: “Симон Петлюра”, “Хрещеники Сталіна”, “Розчахнута душа”, “На висоті орлиного лету”, “Білий сніг на зеленому листі”, “Чорний бумер”, “Обірвані струни”, “Сказ”.
У своїй статті “У пошуках істини” письменник, секретар НСПУ, Надзвичайний і Повноважний Посол України Олександр Божко, характеризуючи романи В. Фольварочного “Хрещеники Сталіна” та “Розчахнута душа”, номіновані на здобуття Національної премії імені Т. Г. Шевченка, відзначив: “Власне, історія становлення селянського хлопчини як поета в тоталітарному суспільстві й складає основу роману “Розчахнута душа”. Щоправда, і в літературі, як, зрештою, і в особистому житті, на нього чигали випробування. Бо письменство, крім усього іншого, — це ще й “бойовий загін партії”. Віддзеркалення довколишнього суспільства, де необхідність конформізму була однією з умов складної гри, яку радянська влада вела з митцями.
А їх рясно на сторінках твору — імениті й не дуже, столичні й периферійні, зокрема житомиряни та чернівчани, з якими Василю Фольварочному випало чимало літ працювати плічопліч. Терті калачі, як, наприклад, відомий драматург, котрий “у ЦК ходив щодня, мов на роботу, звіряючись, чи не міняють курс партії”. Або ж химерні правдолюби, що зганяють оскомину на підстаркуватому поетовіакадеміку, телефонуючи йому начебто від імені КДБ й вимагаючи здати буцімто приховану в шухляді його письменницького столу зброю. Страдники й бунтарі, кар’єристи й пристосуванці, безсрібники й так звані “господарі життя”, якими вони стали, вірно прислужуючи владі… І зрозумілим видається прагнення автора, який трудиться в нашій літературі чи не понад півстоліття, вихлюпнути з себе наболіле й пережите. Бо література тим і особлива, що завдяки слову володіє магією відтворення, повернення до життя, хай і на папері, того, що відлетіло, відійшло в засвіти… Хтось із читачів, можливо, знайде в колоритних описах тогочасного письменницького життя щось босхівське, сповнене трагічного гротеску. Іншим він видасться таким собі суєтним ярмарком марнославства. А треті будуть дошукуватися у сповідальних рядках одного з найіменитіших наших письменників передвістя тих, тоді ще невидимих, процесів, які згодом змінять ходу нашої історії, а отже, життя кожного з нас”.
Саме на таланті письменника як творця романів про видатних особистостей — борців за свободу і незалежність України — акцентували увагу колеги по перу і побажали йому подальших творчих ужинків.
У день свого ювілею Василь Іванович отримав вітальні адреси та телеграми з багатьох куточків України та зза кордону: від земляків із Тернопільщини, зокрема від глави Тернопільської облдержадміністрації Степана Барни, керманичів Ланівецького району і з рідної школи села Нападівки.
З Буковини надіслав вітання голова Чернівецької облради Іван Мунтян. Привітали друзі і колеги зі Львова, Волині та Житомирщини. Надійшли вітання з Канади, США, зокрема від сина першого патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Мстислава — Ярослава Скрипника та від племінника Симона Петлюри Володимира.
Вітання з ювілеєм та побажання міцного здоров’я, життєвої наснаги, щастя, благополуччя, миру та злагоди надійшло на адресу ювіляра від директора Департаменту культури Київської міської державної адміністрації Діани Попової.
Німецький письменник Георг Крістоф Ліхтенберг говорив: “Головне покликання письменника — нести людям правду, навчати та виховувати їх”. До цих слів варто додати девіз ювіляра: “Щоб вистояти сьогодні, а завтра — перемогти!”.
Тож від щирого серця бажаємо Василю Івановичу здоров’я на довгі творчі літа, невичерпної енергії письменницького слова, невичерпної енергії душі.
Центральне правління ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка та редакція “Слова Просвіти” щиро здоровлять ювіляра та бажають йому здійснення творчих задумів в ім’я України, на многії і благії літа!
