Застереження Фетхуллаха Ґюлена
Олександер ШОКАЛО,
сходознавець, культурософ
Фетхуллах Ґюлен (1941) — просвітитель і духовно-соціальний реформатор Туреччини, який своїм подвижництвом уособлює морально-світоглядний орієнтир турецького суспільства. Основну увагу цей великий духовний подвижник сучасності, засновник просвітницького руху Гізмет приділяє вихованню й освіті молоді та становленню культурної основи взаєморозуміння й взаємодії між індивідами й народами. Бо покращення світу можливо досягти тільки через покращення людини — виховання нового покоління людей: “Ті, які хочуть змінити світ, повинні спочатку змінити себе”. Ця моральна засада світоглядно-просвітницького, культурно-соціального руху Фетхуллаха Ґюлена перегукується зі світоглядно-педагогічним досвідом і культурно-соціальним вченням великого подвижника українського відродження Пантелеймона Куліша (1819—1897): передусім необхідно виховати нове покоління матерів, які народять і виростять покоління нових, освічених і дієвих, людей, здатних організувати нове, культурне, життя — справедливий суспільний лад.
Головною метою освіти Ф. Ґюлен ставить виховання нової генерації людей, які поєднували б моральну й розумову зрілість, духовність і наукові знання, мудрість і суспільну дієвість. Найсерйозніша причина кризи сучасної цивілізації — віджилі й вироджувані методи освіти. Тому Ґюлен ставить високу суспільну відповідальність перед педагогікою: “Дати освіту — це не просто навчити. Більшість людей можуть бути вчителями, але справжніх вчителів дуже мало. …Людина воістину є людиною, коли вона вчиться, вчить і надихає інших. Важко вважати людиною невігласа, який не бажає вчитися”. Бо міра всьому — сама людина. Якщо людина вихована й знаюча, то й суспільство здатне саморозвиватися й покращувати своє життя. Ґюлен вважає, що однією з основних проблем сучасної освіти є її ізоляція від основ моральності й духовності. Абстрагування освіти й соціуму від моральності й духовності призводить до виродження життя. Головними причинами нинішньої суспільної кризи у світі стала втрата людьми ціннісних морально-світоглядних орієнтирів духовної мети життя.
Фетхуллах Ґюлен з великою тривогою відгукнувся на криваві події у Парижі 13 листопада минулого року статтею “Мусульмани, настав час здійснити критичний аналіз нашого розуміння віри”, яку опублікувала відома французька газета “Le Monde” (17.12.2015).
Духовний подвижник застерігає від підступності антилюдських ідеологій: “Мені важко описати словами ту гіркоту, яка мене охоплює перед кошмарною жорстокістю терористичних дій ІДІЛу та інших подібних угруповань. Те, що ці угруповання, прикриваючись релігією, чинять зло, надзвичайно засмучує півтора мільярди мусульман і, відповідно, мене. Ми, як мусульмани, повинні діяти спільно зі світовою спільнотою, аби подолати тероризм, який загрожує всьому людству; крім того, ми маємо докласти зусиль, аби очиститися від того бруду, який виливають на світлий образ нашої релігії.
…Ми, як мусульмани, маємо категорично відкидати тоталітарну ідеологію, яку намагаються розповсюдити терористи; натомість нам слід заохочувати формування всеохопного, але водночас багатого й різнобічного світогляду. Важить насамперед те, що всі ми — люди, а не те, яку релігію ми сповідуємо і яку національність представляємо. Через варварські дії терористів страждає передусім моральний образ усього людства.
…Нещодавня трагедія у Франції в черговий раз засвідчила той факт, що й богослови, й пересічні мусульмани засуджують і вкрай негативно ставляться до нелюдських терактів, які начебто здійснюються на релігійному ґрунті. Проте самого засудження й неприйняття недостатньо. Не можна допустити того, аби терористи вербували мусульманську молодь до своїх угруповань. Необхідно розумно протидіяти цьому шляхом створення спільнот, до складу яких входитимуть державні установи, релігійні лідери й представники організацій громадянського суспільства. …Нашій спільноті слід навчитися приглядатися до молоді, що опинилася на розхресті, аби уберегти її від вкрай небезпечних пошуків себе. …Ми маємо навчити представників молодого покоління висловлювати свої думки в демократичний спосіб. Уже з початкової школи дітям треба розповідати про моральні цінності, що допоможе нам виростити морально здорову молодь. …Тільки так ми зможемо по-справжньому боротися з радикалами й терористами, що вдаються до насильства.
…Переглянувши своє розуміння релігії й відповідних практик крізь призму сучасності, ми, мусульмани, зобов’язані навчитися критично ставитися до себе. Це зовсім не передбачає відриву від мусульманських традицій, навпаки, саме це надасть нам можливості усвідомити ймовірні помилки і, уникаючи їх, ще раз відчути й зберегти справжню сутність Корану і сунни, до чого так прагнули наші пращури”.
Ґюлен з’ясовує, що зіткнулися не культури, не релігії, а нелюдство з людяністю: “Негативне ставлення до мусульман, різкі висловлювання про іслам, а також оборонні позиції, які деякі держави зайняли стосовно мусульман, можуть принести більше шкоди, ніж користі. На жаль, я з сумом мушу констатувати, що внаслідок нещодавніх подій концепт “зіткнення цивілізацій” знову набув популярності в певних колах. Очевидним є тільки те, що така риторика є “бальзамом на душу” для терористів. Те, що ми спостерігаємо сьогодні, аж ніяк не конфлікт цивілізацій, а боротьба між нелюдами й людьми.
Ми, мусульманські громадяни, навіть за складних умов повинні
брати участь у розв’язанні цієї проблеми. Якщо ми прагнемо зробити свій внесок у захист прав і волевияву мусульман та допомогти всім людям, незалежно від їхнього віросповідання, жити в мирі й злагоді, нам слід приділити особливу увагу проблемі тероризму з усіма її виявами, починаючи з політичних і економічних та закінчуючи соціальними й релігійними. Демонструючи на власному прикладі, що таке справжнє благочестя, ми маємо безапеляційно відкидати й сприяти маргіналізації будь-яких радикальних трактувань релігійних джерел, а також бути насторожі щодо їхнього впливу на молодь, яку слід навчати моральних цінностей з раннього віку. Лише так ми зможемо боротися з тероризмом і тоталітарними ідеологіями, які його породжують”.
Отже, на Ґюленове переконання, мусульмани покликані стати дієвим чинником у боротьбі з тероризмом. Згідно з Ґюленом, терористи не є представниками тієї чи іншої національності чи віри, вони — представники нелюдства, бо воюють проти людей.
Щодо віри, то “Критерій справжньої віри — це дотримання принципу збереження людського життя”. Таку моральну, людяну позицію непоступливо тримає Ґюлен і його просвітницький рух Гізмет щодо викликів фінансової цивілізації та її тоталітарних ідеологій, які провокують глобальні зіткнення між релігіями й культурами.
Для подолання нинішньої світоглядної кризи у світі Ґюлен закликає національні культури до діалогу. В нинішніх умовах глобалізації, з усіма її проблемами, продуктивні міжкультурні діалоги, комунікації та взаємодії можливі лише на основі традиційних духовних цінностей національних культур, які й становлять собою універсальний міжкультурний духовний скарб.
Дотримуючись принципу діалогу культур, мислитель відводить провідну роль у цьому процесі національному духові, особливо акцентуючи, що міжкультурні діалоги, комунікації та взаємодії в умовах глобалізації повинні відбуватися через “фільтри” національного духу”: “Культура, як і цивілізація, завдяки своїм двостороннім відносинам може переходити від однієї нації до іншої, від одного суспільства до іншого. Та коли в цьому процесі переходу “фільтри” національного духу не працюватимуть достатньо добре, не буде здійснено відбору й очищення від неприйнятних і чужих елементів, то криза культури й цивілізації стане неминуча”. Саме “фільтри” національного духу” забезпечують рівновагу й чіткість функціонування світоглядних систем національних культур та убезпечують їх від асиміляції, акультурації.
Фетхуллах Ґюлен відстоює мудру позицію взаємодоповнення духовного й інтелектуального досвідів народів Сходу й Заходу для становлення позитивної культурної основи морально-духовного розвитку людства: “цивілізація майбутнього сформується завдяки синтезу наукових досягнень Заходу й моральності Сходу”, бо істинні, культурні цивілізації формувались тільки там, де головними цінностями були дієві знання й моральність.
