Сто вінків — на вагу явища

Василь ГЛАГОЛЮК,

голова Коломийського міськрайонного товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка, заслужений працівник освіти України

У Косівському видавництві “Писаний камінь” наприкінці 2015 року побачила світ унікальна книжка ста вінків сонетів “Сологолос”. Її автор — знаний поет із Коломиї Василь Рябий.

Відбулися презентації видання, читачі поспілкувалися з сонетярем, пізнаючи таємничу природу поезії в 14х рядках, яку Іван Франко дослідив, наголосивши, що сонет завершується “гармонією любові” — злиттям форми і змісту. Це друга спроба оригінального видання. 2006 року Василь Рябий здивував шанувальників сонета своєю книжкою “Жалоколаж”, в яку увійшли тридцять сонетних вінків. Це видання 2008 року номінували на Шевченківську премію.

“Сологолос” — це продовжена праця над вінком, який може бути великим і малим, залежно від теми та її розгортання. Цю якість помітили і підтримали літературознавці Олег Пилип’юк з ІваноФранківська, Олекса Різниченко з Одеси, Михайло Василенко з Києва та Ольга Шаф із Дніпропетровська.

Поет, який визрів для сонета, має свій стиль, свою образну систему, неповторне художнє мислення, що відзначив незабутній лауреат Шевченківської премії Степан Сапеляк, автор післяслова “Філігрань слова Василя Рябого”.

Поетичні роздуми у “Сологолосі” природні, глибокі, філософські:

Без ліку тимчасових самоцвітів,

у кожному бездонна глибина,

щоб тільки мить у вічності світити

і мовчки віддалятись як луна.

Читаючи, помічаєш заголовкинеологізми, які стали стильовою особливістю текстів. Їх багато, вони вражають своїми гранями звучання: “молитвохрам”, “кульбаборай”, “прірвотерпіння”, “ламанолінія”, “райдуговибух”, “вогнесплетінь”, “краплеструна”, “берегосяг”, “живознак” та інші. Поміж ними є паліндромні назви.

Окрема мова про вінки, які сприймаються як поеми або цикли, що підносить такий вимір сонетотворення на високий рівень. Прикладом тут може бути вінок із 22 сонетів “Оманоличчя”, який нагадує поему.

Є в книжці й експериментальні зразки. Це трисонетний, двосонетний чи односонетний вінки з винятковим переплетінням рядків, це вінки з кодою — 15 рядком, що рідко зустрічається, напівбілий, а також вільний і дзеркальний, перевернутий, вінки.

Треба сказати, на вазі порівняння книга “Сологолос” хоч перегнала “Жалоколаж”, та ці два видання взаємодоповнюються, об’єднуючи понад тисячу сонетів, які читаються у вінку і окремо. У енергетичному полі сонета пульсує надзвичайна сила метафори. Як на мене, книга “Сологолос” — явище в літературі.