Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото з мережі інтернет
Нещодавно на сцені Київського академічного театру юного глядача на Липках свої нові роботи презентували Житомирський академічний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги (вистава “Украдене щастя” за Іваном Франком) і Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка (“Шельменко-денщик” за Григорієм Квіткою-Основ’яненком).
Художнього керівника Житомирського муздрамтеатру Наталію Тімошкіну зацікавила п’єса Івана Франка, що актуальна й нині. “Для мене Франко — наш український Шекспір. Він настільки глибокий, а проблеми, які він порушував, завжди актуальні. Тут є де розвернутися режисеру та акторам”, — розповіла пані Наталя.
Тема вистави близька кожному, адже це щастя бути поруч із коханою людиною, водночас багатьом довелося пережити біль розлуки, несправедливість, зраду, обман і як наслідок, жахливий, нестерпний біль за втраченим щастям. Але як поставити Франковий твір так, щоб він був близький і зрозумілий юному глядачеві? На жаль, багато школярів вважають українську класику нудною і нецікавою.
Отож режисер вирішила зацікавити глядача саме нестандартною формою постановки. Тому залишили поза увагою всі побутові моменти п’єси, й акцентували на психології людських почуттів, на емоційному станові кожного героя… Багатьом запам’ятаються образи, створені Мариною Іваненко (Анна), Сергієм Артеменком (Микола) та Дмитром Зіневичем (Михайло). Костюми героїв стримані і водночас відверті. Музика етно-гурту “Даха Браха” влучна, неповторна, смілива, жива. Це немов іще одна діюча особа на сцені. Все це створює особливу виставу в стилі етно-модерн, справді сучасний погляд на українську класику. Такий новаторський підхід Житомирського театру виявився вдалим, адже київські глядачі, серед яких були переважно учні старших класів, проводжали спектакль бурхливими оплесками.
Цікавим виявився і перегляд вистави волинян — “Шельменко-денщик” (режисура та художнє оформлення Павла Гарбуза). Успіх спектаклю забезпечує міцний акторський ансамбль Олександр Якимчук (Шпак), Олександр Веремко (Лопуцьковський), Богдан Якимчук (Шельменко), Софія Онищук-Коць (Прісінька), Юрій Куцик (Скворцов), Наталія Мельничук (Аграфена Семенівна). Не обійшлося у виставі без новацій. Під час особливого емоційного піднесення персонажі переходять у спілкуванні на українську мову, підкреслюючи цим штучність своєї російської. А остання фраза вистави “Нехай їдуть в свою Московію, а нам і тут, на Україні, добре!” — стала бальзамом на душу багатьом глядачам.
