Найєвропейськіший українець

Сергій ГАЛЬЧЕНКО

1 березня цього року Любомиру Антоновичу ПИРОГУ виповнилося 85 років. Дата поважна, але після кожної зустрічі з ним переконуєшся в тому, що він ще має чимало пороху в порохівниці й готовий до бою і на медичному фронті, і бути в перших лавах справжніх українських патріотів, чиї набої сьогодні дуже потрібні.

Шевченківська енциклопедія (том 6, стор. 119–120; автор статті — відомий миколаївський лікар-кардіолог і культуролог Ігор Марцінковський) лаконічно і, можливо, занадто скромно (енциклопедичний стиль!) представляє Любомира Антоновича як українського лікаря, громадського діяча і колекціонера.

Отож про Любомира Пирога наша публікація.

Уже вкотре читаю книжку Любомира Пирога “Тарас Шевченко у світі філателії. Пошук. Наглядність. Достовірність” (К., 2014. — 306 с.), видання якої здійснене за підтримки Президента Малої академії наук Станіслава Довгого. Чому “вкотре читаю”? Я прочитав цю книжку на прохання видавця і Любомира Антоновича ще в рукописі, але багатющий ілюстративний матеріал (поштові марки, конверти, штемпелі) змушує (приваблює!) до неодноразового перегляду. Жодна найширша стаття не зможе розкрити того багатства, яке нагромадив відомий учений-медик і філателіст із понад сімдесятирічним стажем, автор більше півтори сотні статей з філателістичної україністики.

Рукопис цієї книжки мені довелося взяти з собою у відрядження до Санкт-Петербурга, де я перебував у листопаді 2014 р. на Міжнародній Шевченківській конференції. Видавці підганяли мене як редактора цієї книжки, бо хотіли видати її в ювілейному шевченківському році, тому треба було якомога швидше прочитати цей надзвичайно цікавий для мене манускрипт.

Атмосфера на тій конференції, в якій брало участь більше десяти представників з України, зважаючи на міжнародні конфлікти, зовні здавалася нібито доброзичливою, але відчувалося певне напруження навіть під час застілля, особливо тоді, коли зазвучали українські пісні.

А один московський псевдошевченкознавець, який не знав навіть точних назв творів Шевченка (двічі у своїй доповіді замість “Гайдамаків” називав якусь поему “Гайдуки”), дуже захоплено характеризував писання тоді ще живого Бузини. Доводилося досить різко спростовувати базікання московського науковця, прізвище якого є в програмі конференції, а тому не хочеться його називати.

Під час ознайомлення з рукописом майбутньої книжки Л. Пирога там, у Санкт-Петербурзі, я виписав із неї висловлювання про Шевченка і долю України, що належали прогресивним російським діячам:

Микола Огарьов: “Україна прокинулась у Шевченкові…”.

Олександр Герцен: “Нам було б дуже шкода, якби Малоросія, наприклад, покликана вільно висловити свою думку, не зуміла залишитися при цілковитій незалежності. Пам’ять про те, що вона вистраждала після Богдана Хмельницького через приєднання до Москви, і пам’ять про те, що примусило Хмельницького іти до царської неволі, могли бути для неї дуже повчальними”.

Під час завершення конференції в своєму заключному слові мені довелося зачитати наведені вище слова (цитати з книги Л. Пирога), і це позбавило де­яких учасників конференції аргументів щодо неправильного потрактування подій на сході України. І це сталося завдяки Любомиру Антоновичу!

Але для початку трохи біографічної статистики, хоча, напевно, читачі дуже добре знають Любомира Пирога як автора статей та інтерв’ю і в “Слові Просвіти”, і в “Літературній Україні”, і в “Культурі і житті” та в інших достойних українських періодичних виданнях.

Наш ювіляр насамперед видатний учений-медик і організатор медичної науки: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч, лавреат Державної премії в галузі науки і техніки, почесний президент Української асоціації нефрологів, Всеукраїнського лікарського товариства, президент Світової федерації українських лікарських товариств. Він же — автор понад 560 наукових праць, близько 40 науково-популярних статей і брошур та понад 180 медико-публіцистичних статей.

Телеглядачі України, напевно, добре запам’ятали Любомира Антоновича під час засідань Верховної Ради України: у 1990—1994 рр. він був депутатом і головою підкомісії збереження генофонду нації та надзвичайних ситуацій із питань охорони здоров’я. Перечитуючи стенограми його виступів під час обговорення проектів законів про освіту (17 квітня 1991 р.), науку (4 листопада 1991 р.), культуру (13 грудня 1991 р.), і досі дивуєшся й радієш тому, що в той перехідний період у нас були люди з державницьким мисленням, які без зайвого галасу в коротких регламентованих виступах уміли дати ґрунтовну оцінку запропонованим законопроектам і внести конкретні пропозиції для їхнього поліпшення.

І сьогодні вражає аналітичний виступ Л. Пирога про наслідки чорнобильської катастрофи на засіданні Верховної Ради 11 грудня 1994 р. “Вина за чорнобильську катастрофу, — сказав він, — від початку будівництва АЕС (вибір місця, технічне вирішення) впаде на систему партійно-державної влади, яка не рахувалася з людиною, на партійно-державний центр, який зневажав так звану провінцію. <…>

Чорнобиль — це проблема багатозначна: соціальна, медична, юридична, економічна. Зіткнувшись із нею, ми дістали великий суспільно-етичний урок, а також урок політичний. В умовах незалежної демократичної держави чорнобилям місця немає і не може бути”.

І це був не перший і не останній виступ високопрофесійного вченого-медика, який володів достеменною, хоча, очевидно, і не зовсім повною інформацією про ту глобальну катастрофу, обсяги і можливі наслідки якої старанно приховувала тодішня влада. Турбота про здоров’я кожної людини, про збереження генофонду української нації — це було найголовнішим у багаторічній науковій і практичній діяльності Л. Пирога.

Любомир Антонович є тією унікальною особистістю, в якій гармонійно і з дивовижною пропорційністю поєдналися грані його творчості: вчений-медик, державний діяч (слово “громадський” не зовсім підходить), що з’явилися не лише в роки його депутатства; він неперевершений (на мою думку) нібито у такій вузькій культурологічній сфері, як філателія. Саме про цю грань діяльності вченого хочу сказати трохи ширше.

Філателія для Л. Пирога — це не просто колекціонування знаків поштової оплати. Мені доводилося спілкуватися з багатьма колекціонерами різного профілю, але далеко не кожний збирач має таку чітко окреслену концепцію, а точніше — філософію своїх улюблених (поза професійними обов’язками) занять: уся тематика колекції Л. Пирога підпорядкована великій ідеї утвердження самодостатності української нації.

Розглянемо для прикладу науково-популярне видання книжки-каталогу Л. Пирога “Медицина України в дзеркалі філателії” (К., ВД “Авіцена”. — 2013), в якому побачимо на марках і конвертах зображення українських письменників-лікарів С. Руданського, Остапа Вишні, І. Микитенка, а також композиторів і вчених, які проявляли себе і в галузі медицини. У цій же книжці репродуковано конверт із портретом Т. Г. Шевченка, випущений спеціально для засідання ІІІ конгресу Світової федерації українських лікарських товариств, що відбувся у Львівському медичному інституті 13–15 серпня 1990 р. А тепер уявімо, у скільки країн світу полетів такий конверт із зображенням нашого національного генія.

Пригадую кількарічне наше з Любомиром Антоновичем перебування у складі художньої ради видавництва “Марка України”, на регулярних засіданнях якої розглядалися і затверджувалися чи поверталися на доопрацювання проекти нових марок, маркованих конвертів і просто художньо оформлених конвертів. Саме там я зрозумів, що філателія — це не просто друкування знаків поштової оплати, а одна із прекрасних можливостей поширити культурну політику України у світі. Адже марка і конверт не знають кордонів.

Саме тоді, в умовах незалежності, почали з’являтися серії прецікавих видань із зображеннями українських гетьманів, діячів літератури, мистецтва, науки, національних костюмів, пам’яток архітектури і мистецтва.

У складі тієї художньої ради були відомі художники і мистецтвознавці, науковці і поліграфісти, і, зрозуміло, філателісти. У багатьох дискусійних питаннях найавторитетнішим, а отже, і вирішальним словом було слово Любомира Пирога.

Сьогодні не так часто доводиться радіти появі нової цікавої книжки, хоча їх з’являється багато. Про це свідчать книжкові ярмарки, форуми, виставки. Але поява книжки Л. Пирога “Тарас Шевченко у світі філателістів” (хоча й малим накладом!) — це велике свято і для автора, і для філателістів, і для шевченкознавців та й для всіх, кому дороге ім’я нашого пророка.

У короткому передньому слові автор розповідає про історію свого захоплення колекціонуванням. “Філателія, — на думку Л. Пирога, — має заслуги в донесенні до мільйонів людей імені Тараса Григоровича як Поета, Художника, як Героя і Пророка Української нації”.

Цю унікальну книжку треба не лише гортати, а й перечитувати і оглядати. І не раз, і не двічі. Дванадцятьом розділам передують цікаві статті-розвідки далеко не белетристичного характеру — у них чітко і лаконічно подається історія кожної проблеми, що спонукала автора до формування саме такого розділу у власній колекції. Наприклад, у розділі “Тарас Шевченко в колі українських друзів і знайомих” описано, як завдяки петербурзьким друзям і землякам Т. Шевченка Є. Гребінці та І. Сошенку, а також оточенню К. Брюллова український поет стає відомою людиною в Санкт-Петербурзі. Коло друзів Шевченка — це портретна галерея в марках і конвертах: В. Даль, М. Остроградський, А. Мокрицький, М. Маркович, С. Гулак-Артемовський, Я. де Бальмен, О. Афанасьєв-Чужбинський, В. Забіла, М. Щепкін, О. Бодянський, Ганна Барвінок, М. Костомаров, Марко Вовчок, Г. Квітка-Основ’яненко, Остап Вересай, М. Номис, М. Гоголь, родина Симиренків…

Позаукраїнським зустрічам і знайомствам Шевченка теж присвячено окремий розділ. Можливо, найпрезентабельнішою є частина “Тарас Шевченко-художник”, адже тут репродуковано автопортрети і портрети сучасників, жанрові картини, пейзажі.

Є ще розділи “Тарас Шевечнко і Київ”, “Тарас Шевечнко у Київській археографічній комісії”, “Джерела пізнань світогляду Тараса Шевченка”, “Історія України у творчості Тараса Шевченка…”. Про Тараса Шевченка у світі музики, театрального мистецтва, про його звучання мовами народів світу і вшанування пам’яті Кобзаря — розповіді автора з додатком розкішно репродукованого матеріалу.

Книжка Л. Пирога — це настільний музей для кожного, хто цікавиться не лише філателією, а й літературно-історично-мистецькою і краєзнавчою, взагалі шевченкіаною такого роду, що розкриває багатогранність таланту геніального Кобзаря і нашого шановного ювіляра, який крім своєї великої самовідданої праці в галузі медицини став подвижником у такій сфері культури, яка називається Філателією.

Це загадкове і милозвучне слово (філателія) звучить для мене як мелодія чарівної флейти, як найліричніша пісня, яка ніколи не старіє.

Побажаємо Любомиру Антоновичу многих і благих творчих літ на радість усім нам.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment