Анатолій КОВАЛЬЧУК,
голова Бориспільського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка
Однією з причин збройної московської агресії проти України стала відсутність у нас впродовж майже 25-ти років державної гуманітарної політики. Кремлівська кліка, скориставшись цими сприятливими для себе обставинами, безперешкодно, підступно, нахабно і віроломно проводила щодо України імперіалістичну, антиукраїнську гуманітарну та інформаційну політику. Під її впливом зародилися й набули поширення протиукраїнські настрої, ворожо-нетерпиме ставлення якоїсь частини плебсу багатьох східних областей нашої держави до всього українського, передусім до нашої мови. Саме з тих областей упродовж багатьох років приходили до Верховної Ради депутати, а до Кабміну чиновники, які не знали державної мови, української культури та історії, з погордою ставилися до національної самобутності, зневажали українських героїв. В органах влади такі українофоби ставали провідниками промосковської гуманітарної політики, зокрема й мовної.
За нинішньої ситуації, коли Кремль веде проти України тотальну війну з метою остаточного знищення нашої держави й українства як національно-духовного феномену, державну політику, особливо гуманітарну її складову мають розробляти і втілювати в життя не випадкові особи, а українці з великої літери. Нашій державі конче потрібна когорта політиків, які б любили і знали українську культуру, сприяли її всебічному розвитку, досконало володіли нашою мовою і плекали її, знали правдиву історію України, шанували наших національних героїв.
Навіть у разі припинення під тиском економічних санкцій збройної агресії проти нашої держави Кремль ніколи не припинить гуманітарної війни, спрямованої на руйнування української ідентичності і державності. Тому українська влада має терміново проводити назрілі реформи, вживати невідкладних заходів щодо закріплення державного суверенітету в національному інформаційному просторі. Пріоритетним завданням нинішньої влади має стати не тільки рішуче викорчовування корупції, деолігархізація політики й економіки, створення потужних збройних сил, а й формування і проведення україноцентричної гуманітарної, зокрема й мовної політики.
Влада повинна застосовувати надійні й ефективні механізми захисту України від московської пропаганди та інформаційної агресії. Верховна Рада мусить невідкладно ухвалити низку законів, спрямованих на докорінне поліпшення ситуації в гуманітарній сфері. Конче потрібно на законодавчому рівні окреслити рамки функціонування української мови як єдиної державної у всіх сферах суспільства, на всій території України, а також порядок використання мов національних меншин у місцях їхнього компактного проживання.
