Щойно створено громадський Оргкомітет із відзначення 110річчя від дня народження Івана Багряного. Про нинішній ювілейний багрянівський рік на шпальтах “СП” ми вже писали (ч. 1, 2016 р.). Ми запросили до розмови відповідального секретаря Оргкомітету, відомого письменника, лауреата премії імені І. Багряного Олександра ШугаЯ.
Кор.: Олександре Володимировичу, Ви дослідник життя і творчості Івана Багряного. Що в діяльності цього талановитого письменника примушує нас ще й ще звертатися до його творчої спадщини?
О. Ш.: В іпостасі Голови Української Національної Ради, яка була створена і діяла в екзилі, Іван Багряний є державним мужем, що написав незабутню сторінку в історії української політичної боротьби. Отже, суспільний інтерес до нашого видатного письменника і громадськополітичного діяча Івана Багряного в рік його 110річного ювілею, буде привернено до того, що вже стало історією, але її вдячні уроки для нас існують і актуальні. Так, понад півстоліття проіснувавши у вимушеній еміграції, в Німеччині, виконала свою надзвичайно важливу місію заснована І. Багряним та його однодумцями УРДП (Українська революційнодемократична партія з газетою “Українські вісті”). Одначе нам цікаві пророчі накреслення й передбачення Великого українця. Нагадаємо, що за основу партійної ідеології І. Багряний узяв ідею соціальної справедливості. Крім того, найголовнішим завданням ставилося з усією наполегливістю й далі боротися за українську людину, за збереження її від денаціоналізації та духовного занепаду, за політичне її виховання й включення її в дієвий національний актив у різних формах тієї дії. (І це в умовах еміграції).
Або ось — вельми важливий пункт, що стосувався молоді: “Тож із нашої демократичної (наголошуємо: демократичної. — О. Ш.) молоді необхідно виховувати не покоління безідейних і політичних міщухів, не касту філософствуючих резонерів і ледачих балакунів про “високі матерії” (що дуже часто, на жаль, трапляється нині в незалежній Україні. — О. Ш.), а покоління суворих, здисциплінованих під національним, суспільним і організаційним оглядом високоідейних і високоморальних борців за долю нашого народу”.
А щодо російського фашизму, то зацитуємо кілька рядків:
“Так, це російський фашизм, з усіма його атрибутами: тоталітаризмом, жорстоким терором, антидемократизмом, насильною асиміляцією і денаціоналізацією всіх національностей, насильним щепленням російської культури і російської історії всім націям, що входять у склад СРСР, культом російського народу, його “вищості”, “вибраності” і т. ін. Сьогодні ніхто вже не заперечує мерзенності цієї імперіалістичної антилюдської системи”.
Хіба ж не актуально звучить, коли анексовано Крим, а на південному сході, на Донбасі, в боротьбі з московськими окупантами полягло близько трьох тисяч українців, ще більше скалічено? Але читаймо далі:
“Ми свідомі того, що українська боротьба виходить в затяжний період і до цього затяжного періоду приготовлені. Ми не прагнемо політичних феєрверків і ефектних блисків і свідомо підкреслюємо жирною рискою, що справжні борці за українську свободу мусять бути настановлені не на моментальний ефект, а на довшу мету”.
Тож чи знаємо ми Івана Багряного так, як повинні знати? Незважаючи на те, що його художні й публіцистичні твори за роки незалежності нашої держави видано не раз і не двічі. Особливо памфлет “Чому я не хочу вертатись до СРСР?”, популярні, блискучі, перекладені й іноземними мовами, романи “Сад Гетсиманський”, “Тигролови”.
— Так, і проза, і публіцистика Івана Багряного дуже переконливо звучать сьогодні, час їх не знівелював. Та чи вповні повернено його літературний спадок в Україну? Чи все можливе зробили громадськість і письменство для цього?
— Заради справедливості треба сказати, що наша громадськість гідно вшанувала всі попередні ювілеї письменника: 85, 90 і 100річчя. Нагадаємо: за цей час було випущено ювілейний поштовий конверт (щоправда, малося на меті видати й марку, але чиновники, бачте, вчинили на свій розсуд). З’явилась і пам’ятна багрянівська монета. На батьківській хаті в Охтирці (тут молодий 22річний поет написав роман у віршах “Скелька”), а також на місцевому театрі, де він свого часу працював художникомдекоратором, відповідно встановлено пам’ятні дошки. Крім того, ім’ям Багряного названо провулок, який прилягає до його родинного обійстя.
І це ще не все. Земляки подбали про те, щоб у Сумах була вулиця, названа на честь їхнього славетного письменника. Вулиця імені І. Багряного є і в Чернігові. Та апофеозом пошанування Великого українця стало занесення його імені до Календаря пам’ятних дат такої авторитетної міжнародної організації, як ЮНЕСКО.
— Тим часом на порозі 110та річниця від дня народження І. Багряного.
— Отож, не чекаючи, поки до справи візьмуться державні мужі (іноді з неабияким запізненням), в Україні створено ювілейний громадський Оргкомітет, до якого увійшли письменники, науковці, журналісти, лауреати премії імені І. Багряного, представники української діаспори, шанувальники творчості письменника. Серед них насамперед прізвища тих, хто і в попередні роки брав активну участь у ювілейних урочистостях. Це голова Фундації імені І. Багряного Галина Воскобійник і член Управи Олексій Коновал (США), син письменника Нестор Багряний (ФРН), Герої України Іван Дзюба, Борис Олійник, Юрій Мушкетик, Іван Драч, голова правління Всеукраїнського товариства імені Тараса Шевченка “Просвіта” Павло Мовчан, головний редактор газети “Слово Просвіти” Любов Голота, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ Микола Жулинський.
На їхні пропозиції будуть проведені круглі столи науковців, політологів, організовані виступи в пресі, по радіо і телебаченню на актуальні теми: “Іван Багряний і шлях України з ХХ у ХХІ століття”, “Багряний і Липинський: пошук майбутнього”. У цьому ж переліку тематичні вечори та виставки у закладах культури, освіти, науки на тему: “Іван Багряний — борець за незалежну Україну”. (Саме такою нещодавно була зустріч лауреата премії ім. І. Багряного, заступника редактора газети “Літературна Україна” Сергія Козака з читачами Лубенської центральної районної бібліотеки Полтавської області).
Ще один важливий пункт накреслених заходів — встановлення пам’ятної дошки на Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (колишній Київський художній інститут), де навчався І. Багряний, маючи неабиякий малярський хист. Власне, цю дошку збиралися встановити ще кілька років тому, як назвати в столиці і вулицю іменем Багряного. Але попередня влада обіцянок не виконала. Сподіваємося, насиченим і цікавим буде відкриття ювілейної експозиції у Центральному державному музеїархіві літератури і мистецтва в Києві, де зберігаються домашні речі письменника, та в Державному музеї літератури.
Неабиякою допомогою в організації читацьких зустрічей, вечорів, у поглибленні вивчення життя і творчості славетного ювіляра стане двокнижжя “Іван Багряний: нове й маловідоме” та книга “Фундація імені Івана Багряного”, що побачили світ у видавництві “Смолоскип” і приурочені саме цій знаменній даті. Названі видання коштом Фундації цілеспрямовано надсилають в бібліотеки України (варто лишень дати відповідне замовлення). Крім того, рекомендовано також традиційний черговий міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, яким опікується відомий громадський діяч, лауреат премії ім. І. Багряного Михайло Слабошпицький, провести із залученням до нього текстів із художніх творів Івана Багряного та біографічного матеріалу письменника. Тут є над чим попрацювати і нашим професійним та самодіяльним акторам, щоб у столиці та в інших містах, зокрема в Охтирці, влаштувати Багрянівське літературномистецьке свято.
— Чи будуть заходи Багрянівського ювілейного року поширені на закордоння?
— На думку членів Оргкомітету, вельми доцільно звернутися до Посла України у Федеративній Республіці Німеччина з проханням посприяти в організації відповідних ювілейних публікацій у німецькій пресі, а саме в Новому Ульмі, де поховано І. Багряного. Такі публікації свого часу були, мали позитивний резонанс. Не випадково ж надмогильний пам’ятник І. Багряному роботи відомого скульптора Леоніда Молодожанина взяла під свою опіку місцева влада. Усе це, безумовно, сприятиме зміцненню зв’язків України з Німеччиною, що дуже потрібно і вигідно обом європейським країнам і народам, особливо нині, коли загострилася безкомпромісна битва за Україну, її майбутнє.
Те, що названо й перелічено, — тільки початок роботи. Нагадаємо рядки з поеми І. Багряного “Мечоносці”:
Ми народилися якраз
І знаєм, чиї діти.
Благословен цей день і час, —
Тут є нам що робити.
Думаю, варто згадати й про наш спільний конкурс “Золотий бумеранг”.
Узяти участь у конкурсі запрошуємо шанувальників творчості Івана Багряного, зокрема старшокласників, студентів, аспірантів, молодих науковців і політиків.
Пропонуємо відповісти на такі запитання:
1. Де народився письменник, його справжнє батьківське прізвище і в якому часописі, чому, з чийого благословення поет уперше вжив псевдонім “Багряний”? Що, на Вашу думку, означав для нього цей псевдонім, завдавши в еміграції стільки нападок і кривотлумачень?
2. Що стало поштовхом заманіфестувати гасло: “Ходи тільки по лінії найбільшого опору — і ти пізнаєш світ”? Що означають ці слова і чи можете особисто Ви дотримуватися, як Іван Багряний, цього полум’яного гасла в наш неспокійний час?
3. За що заарештували молодого поета, змусивши його чекати вироку в камері смертників? Які поезії всупереч нелюдським, жорстоким умовам були створені в той період?
4. Коли написано роман “Тигролови”, де опубліковано вперше і чим захопили читачів герої твору, що його було перекладено й видано іншими мовами світу (якими саме і під якою назвою)?
5. Що змусило Івана Багряного (і де саме) написати памфлет “Чому я не хочу вертатись до СРСР?” Значення памфлету для українців у тодішніх умовах, після закінчення Другої світової війни, і нині, під час Вітчизняної війни з імперфашистською Росією.
6. Які трагічні події відображено в романі “Сад Гетсиманський”? Що, на Вашу думку, треба зробити, щоб вони більше ніколи не повторилися на нашій українській землі?
7. Як Ви розумієте метафоричний вираз у назві книжки “Людина біжить над прірвою”? Що слід зробити нам, нині сущим, аби уникнути цієї прірви?
8. Чи здійснилися політичні передбачення Івана Багряного? Які саме? Що заважає втіленню в життя інших ідей письменникамислителя?
9. “Не стремімось моментально доконати грандіозні речі й моментально досягти нашої мети. Це неможливо. Наша мета така велика, що осягти її моментально неможливо (зразу! мовляв, а як ні, то й забавки полишім). Робім речі малі. Але робім уперто, системно й наполегливо. Кожен один крок є малий, але ним проходять землею люди”. Звідки взято ці рядки? І чи згідні Ви з викладеними тут думками?
10. Де поховано Івана Багряного? Коли і ким, з якою метою було засновано Фундацію його імені? Що Ви знаєте про діяльність Фундації?
Бажано, щоб відповіді на ці запитання не перевищували десяти стандартних аркушів (можна й менше), набраних на комп’ютері в 1,5 інтервалу 14 кеглем (гарнітура Times New Roman); за браком комп’ютера, надруковані на машинці чи навіть написані від руки (розбірливим почерком).
За найкращі — вичерпні, переконливі — відповіді буде присуджено п’ять премій:
200 ам. доларів;
150 ам. доларів;
100 ам. доларів;
100 ам. доларів;
100 ам. доларів.
На пропозицію журі, окремі відповіді друкуватимуться на сторінках “Слова Просвіти”. Крім того, як заохочення, п’ятеро учасників конкурсу отримають безкоштовну річну передплату на газету “Слово Просвіти”.
Відповіді, пропозиції, побажання щодо організації та проведення ювілейних заходів, присвячених 110річчю від дня народження Івана Багряного, просимо надсилати на адресу: редакція газети “Слово Просвіти” (Багрянівський Оргкомітет), вул. Хрещатик, 10Б, Київ, 01001.
Спілкувалася Любов ГОЛОТА
