Микола ТИМЧАК

***

 

Чи не засну я? Візьміть огонь!

Із передсмертних слів Тараса Шевченка

 

Він по сходах востаннє ступав, як змордований, змучений Бог.

Не у небо ішов, а в низи, де голгофи зрабілого в наймах народу.

Те зішестя у пекло кацапське, що тхнуло з глибіні, мов льох,

Віщувало Шевченкові вичути стогін і плач України зі споду.

 

Не шукаймо поета на сивій Чернечій горі, де вечірняя сходить зоря.

Плащаниця китайки давно вже зотліла в його спорожнілому гробі.

На таємних вечерях своїх відчуваймо воскреслого нам Кобзаря,

До свічі його слова тулімо серця у побожній шанобі.

 

Аби темінь чужинська не вдерлася в душі, не стала, як ніч, поміж нас,

Аби мовонька наша не тратила крівцю святу од ворожої рани,

Із небесних чертогів по сходах Господніх зіходить Тарас —

І приймають його благодатний огонь велелюдні Майдани.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment