Олександра ПРИХОДЬКОВОЗНЯК,
голова Глибоцького районного осередку “Просвіти”
ім. Т. Г. Шевченка, керівник літстудії “Витоки” при районній газеті “Новий день”
Антоніна Кіндратівна з 1962 року живе у Глибокій. А до цього, закінчивши педагогічний технікум, а згодом ІваноФранківський педінститут, працювала на теренах області. Потім переїхали до Глибокої разом із чоловіком Іваном Миколайовичем Оробцем, де працювала вчителем початкових класів Глибоцької середньої школи.
За довгі роки нелегкої праці підготувала до когорти старшокласників більше тисячі малят. А щоб дізнатися, як вони до неї ставилися, заглянемо до її скриньки, де зберігаються сотні листів і вітальних листівок, телеграм, світлин та альбомів, де випускники, яких колись навчала, писали побажання та подяки улюбленій Вчительці. Всіх вона знала, всіх пам’ятає та з багатьма листується. Одні живуть в Україні, інші — за кордоном, але про неї ніколи не забувають.
— Антоніно Кіндратівно, коли ж Ви відповідаєте тим, хто до Вас пише, хто довіряє таємниці життя і тепло своїх сердець?..
— Пишу вечорами, у вихідні, а інколи і щодня. Думаю, якщо десь далеко за межами України чекають вістей, то потрібно зігрівати ці душі… Та й я нетерпляче очікую від них хоч невеличких послань. А коли отримую, радіє вся моя родина.
— Зустрілися ми з нашою першою вчителькою Антоніною Кіндратівною Оробець, яка нині вже на заслуженому відпочинку, на вечорі зустрічі випускників у Глибоцькому ліцеї 6 лютого цього року, — розповідає її колишня учениця Оксана Максимчук. — За роки, відколи ми не бачились, наша вчителька не втратила своєї зовнішньої і внутрішньої краси. Вона зацікавлено розпитувала кожного з нас про життєві проблеми, про роботу, захоплення, про наших діточок. Вона раділа, коли дізнавалася про хоч невеликі наші досягнення та успіхи. І, звичайно, ми привезли з усіх куточків нашої любої батьківщини різні новини, ділилися спогадами, перегортали старі світлини, а вона уважно всіх слухала, бо, як і раніше, любила нас і пам’ятала…
“Ми усі цінуємо Антоніну Кіндратівну за те, що у неї не було любимчиків та обраних, а всі дітки для неї були рівними та рідними. Кожному допомагала, вчила поважати гідність кожного з нас. І недаремно з нашого випускного класу десять учнів отримали золоті та срібні медалі. Вона зуміла здружити нас так, що ми з нетерпінням очікуємо наступних зустрічей…”, — сказала Світлана Місник.
— Антоніна Кіндратівна виростила, виховала та вивчила двійко власних діточок. Валентина навчалася у Харкові, там створила сім’ю, а Микола, — наш однокласник, прекрасний надійний друг і товариш, — сміється Лариса Тоненчук, гарний організатор вечорів і цікавих заходів.
Антоніна Кіндратівна бере активну участь у патріотичних заходах ліцею та району, присвячених героям АТО, Шевченківським дням, у розбудові Української Православної Церкви Київського Патріархату, пропагує рідне слово. Під час проведення вечорів пам’яті героїв Крут, жертв Голодомору, репресій, війн готує змістовні виступи, залучає до участі учнів. Ось кілька записів із альбому, який колишні учні подарували улюбленій вчительці на випускному вечорі. Олена Крючко пише: “Від щирої душі дякуємо Вам, шановна перша Вчителько Антоніно Кіндратівно, за Вашу працю і за Вашу любов до нас, маленьких громадян України… Завжди у житті найдорожчою для мене будете Ви, Антоніно Кіндратівно…”
А Петро Келар пише: “Багато вчителів віддавали свої сили та знання для нас, але особливо хочу подякувати Вам, дорога Антоніно Кіндратівно, за те, що навчили писати перше слово “мама”, любити свою дорогу батьківщину та усю рідню…” А Темченко Наталія, яка, на жаль, відійшла дуже рано у засвіти, писала: “Дорога Антоніно Кіндратівно! Дякую за велику невтомну працю, за теплоту і ласку, за те, що у кожному з нас Ви вбачали порядного громадянина нашої держави. Ви нас любили, ніколи нікого не ображали, а ставлення було ввічливе та добре. Ми брали з Вас постійно приклад, як потрібно любити людей, як потрібно з ними жити…” Одним із кращих її учнів був також і Костик Лукинюк, який віддав своє життя в АТО, захищаючи батьківщину. Він закрив своїм тілом побратима, коли стояли в Донецькому аеропорту.
За сумлінну довголітню працю Антоніна Кіндратівна Оробець нагороджена медалями, багатьма Грамотами Міністерства освіти та знаком “Відмінник народної освіти України”. Вчительметодист, Ветеран праці.
