Велич слова Кобзаря

Юрій РАБОТІН,

голова Одеської регіональної організації НСЖУ і оргкомітету Загальнонаціонального конкурсу “Українська мова — мова єднання”

Напередодні 25річчя Незалежності України стануть відомі підсумки Загальнонаціонального конкурсу “Українська мова — мова єднання”. У передсвяткові серпневі дні до Одеси приїдуть фіналісти цього мовного марафону не тільки з різних куточків України, а й зза кордону.

На початку 2000х років маршрути конкурсу пролягали до західних, північних, східних і центральних областей. Найвищу емоційну наснагу відчували лауреати й організатори під час відвідин пам’ятних шевченківських місць. Кожна зустріч, світлина на згадку, нові знання і враження ставали підтвердженням актуальності гасла “Українська мова — мова єднання”.

І на Чернечій горі біля вічного спочинку Кобзаря, і в славетному селі Кирилівці — Шевченковому, в Умані чи Кам’янціПодільському, на Тернопіллі й на Волині, — скрізь конкурсанти читали твори Пророка, присвячені йому власні поезії. Відомий культуролог Оксана Пахльовська вважає Тараса Шевченка надсучасним, “письменником ХХІ століття”. І це неспростовна істина: філософи, історики, соціологи, літературознавці й політологи, учасники обох Київських Майданів, бійці АТО на сході черпають з унікальної спадщини духовну енергію, снагу самопосвяти.

2014 року Україна і світ (за винятком Росії) відзначали 200річчя від дня народження Тараса Шевченка. Учасники конкурсу подали на розгляд журі дослідження і видання. Ретельний аналіз дозволив тоді виокремити номінацію: “Велич слова Кобзаря”. Одну з найвищих відзнак здобуло репринтне видання “…І на оновленій землі” — поетична антологія “На вічну пам’ять Тарасови Шевченкови” (зібрав і видав Володимир Супранівський, Золочів, 1910 р.). Передрук здійснено з ініціативи редакцій газет “Голос відродження” і “Воля народу” Бродівського та Буського районів Львівської області — редактори Б. Зробок та М. Іванців.

Катерина Калініченко та Іван Нечитайло з Полтави, Валерій Романько і Віктор Скрипник зі Слов’янська на Донеччині також були відзначені першими преміями за тематичні віршовані збірки. Як і Олександр Деко (Ізраїль) за публіцистичнолітературознавчий “Шевченківський календар”.

Номінанти конкурсу “Українська мова — мова єднання” незмінно тяжіють до шевченкознавчих студій і краєзнавчих пошуків. 2007 року я впорядкував і видав окремою книгою конкурсні твори дітей та юнацтва “Первоцвіт” на долоні України”. Мотивами Шевченкових творів сповнені творчі доробки тодішніх школярів і студентів Ірини Москалюк (ІваноФранківщина), Вікторії Чернявської та Олени Яблонської з Кобзаревої Черкащини, Андрія Апалькова, Юлії Дяченко, Ірини Кіндратенко, Олени Завертайло з Одещини, віршована добірка Оксани Вінницької (Дрогобич).

Через призму Кобзаревих ідей та образів розглядає вузлові висновки посправжньому “дорослого дослідження” “Ідея соборності України в поезії Олександра Олеся і Євгена Маланюка” випускницяполтавчанка Наталія Дмитренко. Праця опублікована без скорочень — обсягом 55 сторінок. Координатор конкурсу журналіст і поет Володимир Невмитий (1954—2013) справедливо оцінив цю публікацію щонайменше як основу майбутньої вишівської дипломної роботи Наталії. І сам наш незабутній побратим, уродженець черкаської землі Володя Невмитий, закінчивши столичний університет імені Т. Шевченка, багато своїх відпусток провів у тих місцях, де підростав малий Тарас, де понині живуть прямі нащадки цього українського роду. Ще в одній збірці номінованих творів він опублікував (звичайно — поза конкурсом) свою розвідку “У те найкраще село” і листування з правнучкою Кобзаря Валентиною Терентіївною Шевченко, яка народилася в Одесі, але після смерті матері ще у дитячому віці повернулася разом із батьком до родового села Кирилівки. З 1939 року, коли тут створили музей великого Поета, батько і дочка очолювали його. У тому ж матеріалі Невмитий згадує працівницю Звенигородського музею Людмилу Батрак, яка встановила “650 гілок і пагонів” роду Шевченків.

Надруковано у збірнику й аргументовану публікацію співголови конкурсу, заслуженого журналіста України Андрія Нечитайла “Діла добрих оновляться, діла злих загинуть”.

Багаторічний учасник мовного марафону, член НСПУ Василь Коркішко з Полтави торік навесні разом із сином Богданом два тижні провів на риштуваннях фасаду офісу Одеської регіональної організації НСЖУ — штабу конкурсу. А вже у серпні Василь Ілліч разом із дружиною, народною поетесою Надією Коркішко (Воронцовою) і онукою Інною одержували відзнаки в номінаціях “На видноті усього світу” та “Первоцвіт” (для дебютантів).

Учасники гаряче вітали в день відкриття фіналу конкурсу полтавського доброчинця, автора семи мозаїчних панно: “Володимир Великий”, “Тарас Шевченко”, “Микола Гоголь”, “Леся Українка”, “Козак грає на бандурі”, “Чумак везе сіль з Хаджибею”, “Сузір’я муз” — ці сюжети втілюють знакову систему українського історичного і духовного космосу. Журналісти Одещини, організатори й учасники форуму “Українська мова — мова єднання” щиро вдячні митцеві, родина якого не вперше бере участь у конкурсі, за художньо вартісний дар!

Із початку нинішнього року на адресу конкурсу “Українська мова — мова єднання” надходять бандеролі з книгами, рукописами — на честь 25річчя української Незалежності.

У перші дні березня ми одержали пакунок із села Шевченкове Звенигородського району Черкаської області. Це дослідник роду Кобзаря Микола Лисенко надіслав фундаментальне авторське дослідження “Коріння Шевченкового роду”, яке оповідає про найбільше в Україні генеалогічне дерево роду Т. Г. Шевченка — з більш як 1300 осіб і вміщує 200 сторінок фотографій. Зачекаємо висновків журі, але номінант заслуговує високої відзнаки і оргкомітет запросить Миколу Лисенка до Одеси у серпні для вручення відзнаки.