Петро НЕСТЕРЕНКО,
кандидат мистецтвознавства, Київ
У липні виповнюється 70 років від дня народження сумського художника Володимира Ломаки (1946—2005). Усе життя він займався самоосвітою, наполегливо вивчав історію України. З 1990 року твердо став на позиції національного відродження, а з 1992-го був членом Всеукраїнського товариства “Просвіта”. Митець створив галерею образів видатних українців, серед яких гетьмани Петро Конашевич-Сагайдачний та Іван Мазепа, Тарас Шевченко, поети батько й син Олександр Олесь та Олег Ольжич, політичні діячі Євген Коновалець, Андрій Мельник, В’ячеслав Чорновіл.
Починаючи з 1984 року В. Ломака виконав понад 400 книжкових знаків і близько 200 станкових гравюр та ілюстрацій. Серед них оригінальні роботи за мотивами творів Т. Шевченка,
М. Булгакова, Екзюпері, М. Гоголя “Пропала грамота”, В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”, І. Франка “Лис Микита”. Він брав активну участь у багатьох міжнародних виставках і конкурсах, про що свідчать численні каталоги з багатьох країн Європи. Його твори зберігаються у закордонних музеях та приватних колекціях.
Особливе місце у творчості В. Ломаки посідає Шевченкіана. У кожній з робіт, присвячених Кобзареві, постає образ Тараса Григоровича в різні періоди його життя: серед екслібрисів Шевченкіани привертають увагу роботи, виконані для Центральної міської бібліотеки
ім. Т. Г. Шевченка в Сумах і Криворізького російського театру драми та музичної комедії
ім. Т. Г. Шевченка. В основі обох композицій портретні зображення Кобзаря: у першому на тлі сільських хатин і вітряків, у другому — театральних куліс і тумби, на якій розміщено довгий шрифтовий напис.
На межі століть В. Ломака був головою Сумської обласної ОУН. Політично-соціальні мотиви у той час звучали у його графічних серіях “Соц-арт” та “Химери комунізму”. Поєднуючи творчість з політикою, на одній із виставок своїх робіт він зазначав: “Мистецтво — також політика. І через нього впливаю на людей, формуючи їхній світогляд”.
Художник — автор численних екслібрисів, створених для громадських бібліотек, зокрема пам’яті О. Ольжича для “Книгозбірні фундації ім. Олега Ольжича”. В його основі образ українського поета, археолога і політичного діяча Олега Олександровича Кандиби (1907—1944), сина українського класика Олександра Олеся. Біля портрета героя В. Ломака зобразив монументальний тризуб, в основі якого меч, у нижній частині композиції скорботна жіноча постать.
У 1998—1999 роках В. Ломака створив екслібриси, присвячені пам’яті свого земляка, українського прозаїка і поета Олександра Олеся (1878—1944), який молоді роки провів у селі Верхосули, в маєтку, який орендував його дід по матері.
Володимир Ломака виконав екслібриси і для міських закладів культури: Сумської дитячої художньої школи, Сумського художнього музею, з присвятою мистецтвознавцю, художнику й громадському діячу Никанору Онацьку (1875—1937). Саме
Н. Онацький 1920 року організував Сумських художній музей і був його директором протягом одинадцяти років. Зараз музей носить ім’я цього митця.
1999 року художник створив три екслібриси пам’яті української поетеси, публіциста, літературного критика, діячки ОУН Олени Теліги (1906—1942). Вони адресовані Всеукраїнському жіночому товариству ім. Олени Теліги, Науковій бібліотеці Національного університету “Києво-Могилянська академія” та Музею О. Теліги, який міститься у Києві в спеціалізованій школі з поглибленим вивченням англійської мови. В основі кожного екслібриса зображення поетеси, яке супроводжується емблемою ОУН на тлі символів тоталітарних комуністичного й фашистського режимів.
Закоханість у поетичне слово спонукали художника спробувати свої сили і в літературній творчості. Так з’явилася на світ вишукана новела “Легенда про море”, до якої В. Ломака створив два цікаві екслібриси, присвячені автору цих рядків.
Вирішені в характерній для митця останніх років життя манері ілюстрації-екслібриси з великою художньою силою інтерпретують поетичну думку, ніби сперечаючись між собою у досконалості й можливості вирішення різноманітних образів твору різними художніми засобами.
