Ілько ДУВАНСЬКИЙ,
член “Просвіти”
Бориспільці, на чиїй землі трагічно пішов у засвіти один із найяскравіших представників української національної еліти, яка в новітню добу зробила все від неї залежне для здобуття Україною незалежності, вчергове вшанували Великого Сина свого народу.
Приміщення центральної міської бібліотеки не вмістило всіх патріотично налаштованих містян, охочих потрапити на вечір пам’яті В. Чорновола за участі його сестри Валентини. Серед присутніх — активісти “Просвіти”, представники НРУ, педагоги, молодь. Частина з них прибула з імпровізованого мітингу, що відбувся перед цим біля пам’ятного знака на місці загибелі В. Чорновола. Усі слухали розповідь Валентини Максимівни про патріотичне життя свого брата: студентське навчання, виробництво, боротьба з порушенням прав людини комунорадянським режимом, табори, тюремне заслання, участь у розбудові української держави. Друзі й прихильники не випадково вважали його “невгамовним”. З’ясувалося, що саме таким вбачали його й тюремники. Саме вони найменували його — “Невгамовний”. Про те, що це так, підтвердив і продемонстрований пані Валентиною документальний фільм. Цей фільм надав змогу присутнім не тільки наочно зустрітись з полум’яним борцем за свободу України, а ще й проаналізувати його звернення до співвітчизників.
Під час зустрічі відбулась презентація останнього 10го тому зібрання творчої спадщини В’ячеслава Максимовича, його пані Валентина вручила представникам кожного навчального закладу міста, як і раніше дарувала попередні томи.
Місцеві поети прочитали власні патріотичні доробки. Ті, що особисто знали В. М. Чорновола та працювали з ним, розповіли про спілкування з В’ячеславом Максимовичем. Зокрема просвітянський активіст Олександр Пантелеєв оповів про зустрічі з Чорноволом у його рідному Луганську в 1990—1995 рр., коли Олександр очолював НРУ та обирався від НРУ депутатом Луганської міської ради. Звернув увагу присутніх на оцінку В. М. Чорноволом русифікаторської політики московського центру на Донбасі, його застереження щодо згубних впливів цього “інтернаціоналістського явища” для українського суспільства та нищівну критику місцевого керівництва, яке не бачило ніякої української національної перспективи, а обстоювало тільки нав’язану Москвою ідеологему “історичної спільноти радянських людей”. Застороги та прозорливість В. М. Чорновола підтвердила історична дійсність. Русифікація краю та ідеологічна обробка українського Донбасу зійшли сходами сепаратизму, тероризму та кривавої війни на сході України.
Просвітянин і переселенець із Луганщини Олександр Пантелеєв подякував присутнім за організацію та проведення пам’ятного заходу, висловив переконання, що такі заходи стануть традиційними, патріотичними, моральновиховними не тільки за участю громадськості, а й за сприяння чинного міського керівництва. Присутні подякували Валентині Максимівні не лише за чудову нагоду спілкування, а й за нагадування громаді про непересічну і справді історичну, державницьку постать В’ячеслава Чорновола.
