Боривітер із Подільської землі

Віра СТЕПАНЮК,

член НСЖУ, с. Пагурці Хмільницького району Вінницької обл.

Цього року своє славне 65річчя відзначив Почесний краєзнавець України, педагог і журналіст Микола Никифорович Дорош. Народився у селі Воронівцях на Вінниччині і до сьогодні віддає рідному селу чесну працю на вчительській ниві й хист дослідникакраєзнавця.

Любов до книги — від батька, який “майже щовечора читав нам, дітям, при світлі каганця “Кобзар” Тараса Шевченка, співомовки Степана Руданського, казкипритчі Олекси Стороженка, “Прапороносці” Олеся Гончара”, — згадує поет. Отак два мішки книжок, які батько приніс на зароблені трудодні, стали важливим чинником у виборі майбутньої життєвої дороги. А любов до творчості Великого Кобзаря спонукала краєзнавця Миколу Дороша дослідити зв’язок Шевченка з Поділлям, зокрема Хмільниччиною. Вінцем цієї праці стала книжка “Зі словом великим Тараса навчаюсь, працюю, живу”, що вийшла до 200ї річниці з дня народження поета. Хмільницький краєзнавець став одним із ініціаторів спорудження пам’ятника Шевченкові в Уланові, давньому селі на теренах Хмільницького району.

Правдомовність — визначальна риса справжнього дослідника минувшини. Тому часом доводиться йти всупереч думкам визнаних наукових авторитетів. Це все одно, як летіти супроти буревію — одиниці зважуються, відважні соколиборивітри. Так склалося і в М. Н. Дороша, коли він узявся досліджувати тему локалізації місця битви на Синій Воді 1362 року. Результатом науковопошукової діяльності краєзнавця, яка тривала понад три десятки років, стала краєзнавча розвідка “Битва на Синій Воді 1362 року: історична реальність” (2012). У своєму дослідженні істориккраєзнавець полемізує з авторами концепції локалізації місця битви на Синюсі, що в Кіровоградській області. Краєзнавець зумів переконати, що Синьоводська битва відбулася на річці Снивода (Синя Вода), значну частину науковців, зокрема воєнних істориків. 2012 року відбулися міжнародні круглі столи з обговорення місця локалізації битви, спочатку ініційований Посольством Литви в Україні, а згодом — українською стороною. Міжнародна й українська наукові спільноти в більшості визнали аргументи М. Дороша переконливими, і як результат — у вересні 2012 року в селі Уланові відбулося урочисте відзначення 650ї річниці битви, відкрито пам’ятник.

Знайдені на Присниводді артефакти дослідник розмістив у створеному ним шкільному краєзнавчому музеї, одному з найкращих шкільних музеїв Вінниччини. У співпраці з колегами він видав на цю тему навчальнометодичний посібник.

Ще одна грань таланту ювіляра — спроба осягнути світ за допомогою поетичного слова. Дорошпоет розкриває своїм читачам таємниці власного серця, зокрема у збірці “В полоні сонця і води” (2015).

Микола Дорош випустив у світ кілька книг про Голодомор та сталінські репресії на теренах Хмільницького району: “Зламані колоски”, “Запланований мор”, “Червоний терор”. А розвідка краєзнавця “Чорні покоси” на тему штучного голоду 1932—33 років була удостоєна Диплома Президента України (2007). Після вдумливого прочитання згаданих документальнопубліцистичних праць Миколи Дороша склалася цілісна картина селянського спротиву насильницькій колективізації на теренах Хмільниччини.

Бажаємо Миколі Дорошу міцного здоров’я та довгих творчих літ!