Віра СТЕПАНЮК,
член НСЖУ, с. Пагурці Хмільницького району Вінницької обл.
Цього року своє славне 65річчя відзначив Почесний краєзнавець України, педагог і журналіст Микола Никифорович Дорош. Народився у селі Воронівцях на Вінниччині і до сьогодні віддає рідному селу чесну працю на вчительській ниві й хист дослідникакраєзнавця.
Любов до книги — від батька, який “майже щовечора читав нам, дітям, при світлі каганця “Кобзар” Тараса Шевченка, співомовки Степана Руданського, казкипритчі Олекси Стороженка, “Прапороносці” Олеся Гончара”, — згадує поет. Отак два мішки книжок, які батько приніс на зароблені трудодні, стали важливим чинником у виборі майбутньої життєвої дороги. А любов до творчості Великого Кобзаря спонукала краєзнавця Миколу Дороша дослідити зв’язок Шевченка з Поділлям, зокрема Хмільниччиною. Вінцем цієї праці стала книжка “Зі словом великим Тараса навчаюсь, працюю, живу”, що вийшла до 200ї річниці з дня народження поета. Хмільницький краєзнавець став одним із ініціаторів спорудження пам’ятника Шевченкові в Уланові, давньому селі на теренах Хмільницького району.
Правдомовність — визначальна риса справжнього дослідника минувшини. Тому часом доводиться йти всупереч думкам визнаних наукових авторитетів. Це все одно, як летіти супроти буревію — одиниці зважуються, відважні соколиборивітри. Так склалося і в М. Н. Дороша, коли він узявся досліджувати тему локалізації місця битви на Синій Воді 1362 року. Результатом науковопошукової діяльності краєзнавця, яка тривала понад три десятки років, стала краєзнавча розвідка “Битва на Синій Воді 1362 року: історична реальність” (2012). У своєму дослідженні істориккраєзнавець полемізує з авторами концепції локалізації місця битви на Синюсі, що в Кіровоградській області. Краєзнавець зумів переконати, що Синьоводська битва відбулася на річці Снивода (Синя Вода), значну частину науковців, зокрема воєнних істориків. 2012 року відбулися міжнародні круглі столи з обговорення місця локалізації битви, спочатку ініційований Посольством Литви в Україні, а згодом — українською стороною. Міжнародна й українська наукові спільноти в більшості визнали аргументи М. Дороша переконливими, і як результат — у вересні 2012 року в селі Уланові відбулося урочисте відзначення 650ї річниці битви, відкрито пам’ятник.
Знайдені на Присниводді артефакти дослідник розмістив у створеному ним шкільному краєзнавчому музеї, одному з найкращих шкільних музеїв Вінниччини. У співпраці з колегами він видав на цю тему навчальнометодичний посібник.
Ще одна грань таланту ювіляра — спроба осягнути світ за допомогою поетичного слова. Дорошпоет розкриває своїм читачам таємниці власного серця, зокрема у збірці “В полоні сонця і води” (2015).
Микола Дорош випустив у світ кілька книг про Голодомор та сталінські репресії на теренах Хмільницького району: “Зламані колоски”, “Запланований мор”, “Червоний терор”. А розвідка краєзнавця “Чорні покоси” на тему штучного голоду 1932—33 років була удостоєна Диплома Президента України (2007). Після вдумливого прочитання згаданих документальнопубліцистичних праць Миколи Дороша склалася цілісна картина селянського спротиву насильницькій колективізації на теренах Хмільниччини.
Бажаємо Миколі Дорошу міцного здоров’я та довгих творчих літ!