Війна гримить, земля горить
На попелищах тліну.
Надія Савченко летить
З неволі в Україну.
Летить до рідної сім’ї
На крилах непокори —
Понад криваві ручаї,
Понад розриті гори.
Погляньте, хлопці, в небеса:
До нас летить Надія,
Ясна, як Господа сльоза,
Як України мрія!
Гримить війна, все йде на зруб,
А дух свободи лине,
І сяє золотий тризуб
З дівочої хустини.
Мене ні куля, ні петля
Не вб’є, раби простерті —
Я вічна, як моя земля,
Я не боюся смерті!
Погляньте, хлопці, в небеса:
До нас летить Надія,
Ясна, як Господа сльоза,
Як України мрія!
Заговоріть, серця німі,
Та не ридайте, кволі!
Надія Савченко в тюрмі,
А дух її — на волі.
Надію ждуть материки,
Молитва і тривога.
Вона ж летить понад віки
До рідного порога.
Погляньте, люди, в небеса:
До нас летить Надія,
Ясна, як Господа сльоза,
Як України мрія!
