Один великий і живий лист до українців

Надія ОНИЩЕНКО,

м. Ніжин

 

Віра Савченко заполонила простір Ніжинського міського будинку культури щирою привітністю й оптимізмом. Вона розповідає про сестру Надію, яка перебуває у московському полоні з 17 червня 2014 року.

Правозахисна організація ПЦ “Меморіал” офіційно визнала мужню українку політичним в’язнем. Про це написано на обкладинці книжки “Сильне ім’я Надія”, видрукуваній у Києві видавничою організацією “Юстініан” наприкінці 2015 року. Саме презентація видання зібрала в Ніжині громадських активістів, журналістів, депутатів і студентів.

Надина книжка — чесна, щира, відкрита. Погоджуюся з редактором Світланою Максимовою: “Усі слова Надії — ніби оголений нерв, як перевірка на мужність і готовність дивитися правді у вічі для всього нашого суспільства. І нехай вона місцями є відверто шокуючою і навіть болючою. Читайте, ковтаючи сльози (як це робила я!) і усвідомлюючи правду… Адже саме так, через усвідомлення правди суспільством і відбувається катарсис, очищення…”

Сторінка за сторінкою виказують нам сили Надиної незламності. Вони насамперед у прищеплених батьками моральних принципах. Не можна з’їдати щось самому, не поділившись із ближніми. Це з дитинства. А ще розуміння, що труднощі посилаються нам для научіння. І тому сестри Надія і Віра, пізні діти, бралися за будь-яку фізичну роботу, аби допомогти батькам. “Я вчилася “грати” в життя і схоплювала на льоту всю науку, яка була мені доступною, — пояснює вже доросла Надія. — Із самого дитинства я була дуже самостійною. Коли хтось намагався допомогти мені щось зробити, я завжди відповідала: “Я сама!” Отак і досі — все сама. І рідко в кого допомоги попрошу. Іноді як звалю на себе щось! Як нав’ючу! Тяжко, хоч плач. Але зуби зціплю, крекчу, стогну, але ж тягну”.

Стогонів у книжці якраз і небагато. За стиснутими зубами відчуваєш біль: за рідних, за людську і професійну непорядність.

“Але я ще сиджу… Вже й до “Героя України” досиділась… А що далі? Міжнародні нагороди і премії? А навіщо? Невже не зрозуміло, що для простої людини, народженої на волі, найдорожче — це свобода!” — розмірковує Надія.

Надія Савченко — людина не релігійна. Але відчуття відповідальності у неї Хресне. Вчитайтеся в цю цитату: “Якщо б у всьому світі в мене вірила тільки одна людина, а мільйони — ні, і тоді мені було б найтяжче зрадити довіру тільки цієї людини. Я ще не знаю, чи вийде в мене коли-небудь віддячити усім! Не знаю, чи вистачить мені мудрості, розуму і сил виправдати ту довіру, яку мені виказали люди, і ті надії, які вони на мене покладають. І сидіти тяжко, і вийти страшно… А якщо не зможу? І українці отримають чергове розчарування, якими ми вже ситі по горло?”

Чи багато політиків, нардепів запитують сьогодні про таке вголос? Чи сумніваються вони у своїх вчинках?

Бойовий солдат Олег, який воював на Донбасі з регулярними російськими військами і тепер допомагає народному депутатові Надії Савченко, ніяковів перед камерами. На сцену виносили себе ті, для яких псевдопатріотизм є способом політичного пристосуванства. “Вони виборсалися на вершину хвилі останньої української революції, але не впоралися з поставленими перед ними завданнями”, — сказала про таких Віра Савченко.

Віра і Надія Савченко, Олег Мезенцев — це ті справді нові українці, які прагнуть гідного життя у власній країні. Вони освічені і позбавлені комплексу меншовартості, не бояться говорити правду про себе, хоч би якою гіркою вона була…

І тому Надія повинна повернутися живою і здоровою, аби продовжити боротьбу за гідну Україну, почату на Майдані й продовжену на сході. Таку думку від жінок Ніжина висловила професор Гоголевого вишу Валентина Смаль. А чи зрадіють цій обставині у Верховній Раді? На своєму робочому місці ця жінка буде такою ж безкомпромісною, як і в російському полоні.

Впадає у вічі ще один її роздум. “Якось у в’язниці в одній книжці прочитала, що в політиці є дві рушійні сили — це бідність і марнославство. Марнославства мені завжди бракувало, а бідною я себе ніколи не вважала. Тому, напевно, мною буде рухати бідність мого народу…”

Перемагає той, хто вірить у перемогу. Так підсумувала зустріч у Ніжині Віра Савченко, посилаючись на Дмитра Донцова.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment