Під ангельським крилом

Надія КИР’ЯН

“Іван Григорович Кассала — людина унікальна, можна сказати, легендарна, посковородинськи невгамовна, пряма й безкомпромісна, похристиянськи — добра, лагідна, людинолюбна, дитинна у своїй святій простоті”, — пише у передмові до нової збірки вибраних поезій І. Кассали “Заповітне” упорядник, член НСПУ Ніна Горик. У “СП” (ч. 1 за 2013 рік) автор в інтерв’ю розповідав нашим читачам про свою творчість і непростий життєвий шлях: п’ятирічним пережив Голодомор 1933 року, здолав чимало перешкод, оскільки за всіх часів залишався переконаним українцем, проповідував любов до рідної землі, вважав, що ОУН — найкраща партія, Сталін бандит, комуністична партія — банда, а СРСР — тюрма народів.

За часів незалежності пише статті до районних, обласних і всеукраїнських ЗМІ, видав кілька збірок поезій, 2011 року нагороджений літературною премією ім. Ярослава Окуневського ВійськовоМорських Збройних Сил України за збірку “Мамина дорога”, видану в Севастопольській філії ВЦ “Просвіта”. І сьогодні невгамовний: пише, мандрує Україною, наповнивши “сакви” патріотичною пресою, пропагує українську періодику. На свою невелику пенсію передплачує українські газети, не лише для себе.

У вірші “Заповітне” чітко визначена життєва програма автора, його моральні принципи і завдання, від яких намагався не відступати в житті. Це віршпорада мудрої людини, до якої варто прислухатися.

Сподівайтесь на життя прекрасне,

Віддавайте Богу статки літ,

В праці і молитві повсякчасно

Для дітей будуйте Божий світ.

З пристрастю беріться до роботи,

Щоби Україні дати лад.

Ось тоді примножаться чесноти

І душа очиститься від вад.

Бережіть в родині Божу правду,

Бо у нас багато різних правд.

Сійте щиросердя, а не зраду

Та любов до рідних і громад.

Майте чисте серце, щирі вчинки,

Поклоніться Господу чолом,

Ось тоді ви будете щасливі

Й людяні під ангельським крилом.

Іван Григорович на крилах пісні вилетів із села Міські Млини, що біля Опішні, усе життя славить Полтавський край, річку Ворсклу, згадує зустрічі з видатними українцями, зокрема з Тичиною: “Він уздрів в моєму слові // Все, що кривдоньку дійма. // Посміхнувсь і тихо мовив: // “В тебе хватка Богуна!” 1968 року писав у листі до Олеся Гончара: “Ваш роман “Собор” — найкращий з усього Вами написаного, він заслуговує найвищої премії”. Згадує, що коли пізніше вийшла брошура “Собор” і навколо нього”, уся Україна читала її, як детективний роман…

Нині мешкає на Волині, у КаміньКаширському, де його поважають і шанують за активність і патріотизм, підтримують, допомагають у виданні книжок. Письменник, журналіст, народний депутат України І скликання Андрій Бондарчук допоміг коштами, Людмила Терехова оформила обкладинку.

У поезії поряд із традиційними зображальними засобами, на кшталт “сонячна Опішня”, “Полтава золота”, створює нові незвичні яскраві порівняння про рідну символіку: “Тризуб тут проріс з неволі // Крізь зелений спокій верб. // І стримлять уверх тополі, // Як державний вічний герб”. Антонімічно, та не менш яскраво зображує символи радянської імперії серп і молот: “І холодно, і голодно… // Країна Рад — як сон. // Життя побито молотом // І вижато серпом”.

Побажаємо Іванові Кассалі нових знахідок і довгих творчих літ під ангельським крилом.