Усі вихідні в Україні та в багатьох інших країнах світу тривали акції на підтримку Надії Савченко. Головна мета — привернути увагу всього світу до злочинного процесу над льотчицею. І зокрема тих західних політиків, у чиїх руках перебувають важелі військово-економічного тиску на путінську Росію. Для порятунку українки та всіх інших бранців, яких незаконно утримують у Росії, дуже потрібна публічність. Образ Путіна має бути міцно пов’язаний із цими справами.
Акцію #FreeSavchenko, що пройшла по всьому світу 9 березня 2016 року, підтримали депутати Європарламенту. Аналогічні акції відбулися одночасно в Австралії, Аргентині, Великобританії, Греції, Естонії, Литві, Латвії, Канаді, Ізраїлі, Японії, США, Франції, Швейцарії, Швеції, а також у найбільших українських містах: пролунало чимало закликів до російської влади від європейських та інших світових політиків з вимогою відпустити Савченко. У Конгресі США найближчим часом може бути розглянута законодавча ініціатива про створення персонального санкційного списку проти представників російської влади, причетних до процесу над українською льотчицею, народним депутатом Верховної Ради України Надією Савченко.
Відомий розвідник Віктор Суворов пише: “Є хоробра жінка-воїн, проти якої виступають ниці людці в особі прогнилого кремлівського режиму. Надія стоїть. Одна, як пам’ятник Батьківщині-Матері над Дніпром. Захищає Україну собою: існує вища сила, яка визначила, чому цей величний монумент поставили в правильному напрямку — туди, через Дніпро, дивлячись на Схід, з мечем і щитом. Цей пам’ятник побудували 1981-го — саме в той рік, коли народилася Надія Савченко. Мине небагато часу і величну статую “Батьківщини-Матері” в Києві називатимуть “Надія”, тому що це і є та сама залізна жінка, яка захищає Україну”.
9 березня 2016 року — в річницю народження Тараса Шевченка — через два з невеличким століття після народження Пророка України українська льотчиця Надія Савченко читає своє останнє слово на засіданні суду в Донецьку Ростовської області і заявляє в очі своїм гнобителям: “Майдан у Росії буде! Я хочу показати своїм прикладом, що в Росії тоталітарний режим можна скрутити в баранячий ріг!”. А закінчила українка свою промову гімном України. Московські судді навіть не задумалися над тим, яку історичну паралель вони провели, коли вирішили перенести засідання на 9 березня. Адепти конаючої імперії можуть пред’явити до неї ті ж претензії, що і до великогоТараса, що вона вперта, свято вірить у силу слова і людської гідності. Вона відстоює те, що здається їм смішним: якусь українську державу, якусь українську мову, якусь європейську свободу. Щиро, від серця, співає “Ще не вмерла України…” Заради Національної Перемоги вона готова, як Тарас, до страждань і самопожертви. Але хіба може одна людина виграти у системи, та ще й такої по-сталінськи тоталітарної, як у Путіна? Виявляється, може! І це довело нам подвижництво Тараса Шевченка, яке допомогло українському народові відбутися і вирватися з жаху царської імперії. Це довела нам стійкість і незламність іншого великого поета — Василя Стуса: невдовзі після його мученицької смерті в радянському таборі завалилася, здавалось, непорушна радянська імперія. У сутичці Вільної Людини і тиранії імперії рабів переможцем виявляється Людина. Людина з високою власною і національною гідністю! Підла чекістська система судить чисту, хоробру и невинну жінку, яка — одна! — протистоїть Кремлю і його правителю-неосталіністу! Надія заради своїх людських принципів і національних цінностей поставила на кін усе, що у неї залишилось, — власне життя. За рівнем цинізму, жорстокості й зневаги до закону “справа Савченко” виокремлюється з багатьох інших. З часу розпаду СРСР до жодного політичного в’язня на пострадянському просторі не було прикуто стільки уваги, як до Савченко. Суд над нею, який триває вже близько двох років, водночас стає і судом над усією російською політичною та юридичною системою. Савченко стає національним героєм і загрозою не тільки для диктаторської тиранії Путіна, а й для корумпованої влади України.
За матеріалами ЗМІ підготував
Георгій ЛУК’ЯНЧУК,
голова “Соловецького Братства” (членами якого Надію Савченко, Олега Сенцова та інших українських політв’язнів у Росії обрано заочно (за їхньою згодою) на загальних зборах товариства 12 січня ц. р. — у День українського політв’язня)
