22 березня 2016 року світ здригнувся щонайменше двічі: від вибухів, які пролунали в столиці Бельгії Брюсселі, підвищивши рівень терористичної загрози до найвищого рівня, та від вироку Донецького суду Ростовської області РФ, який засудив викрадену українську льотчицю і депутата ВР, делегата ПАРЄ Надію Савченко до 22 років ув’язнення в колонії загального режиму. Росія — країна-агресор, країна-терорист вирішила, що “Надія Савченко може виправитися тільки в ізоляції від суспільства”.
Надія та захист категорично заперечують її причетність до перерахованих суддями звинувачень, справа Савченко — політична. Про це знають правозахисники, ЗМІ, світова громадськість, українське суспільство. Надія ніколи не визнає підлого звинувачення у вбивстві журналістів, так само, як не визнає Україна сфальсифікованої справи проти українського офіцера. Зрозуміло, що вирок Савченко написаний у Кремлі, тому санкційний і громадський тиск на РФ — головний інструмент, який може визволити Надію. Важливо, щоб запрацював санкційний список, коли усіх, хто причетний до цієї політичної справи, буде в той чи той спосіб покарано.
Тож Надія Савченко, яка при виголошенні фінальної частини вироку глузливо заспівала: “Ой судді, судді ви мої, довго судили ви мене. Більше судити не будете, — самі по тюрмах сядете”, — знала, що робить.
Протистояння Надії цьому наскрізь фальшивому суду є протистоянням Путіну, який сьогодні остаточно програв двобій українській героїні, котра довела всьому світові, що є Україна, є український народ, який здатен об’єднатися навколо ідеї свободи і свободи Надії зокрема.
Саме з розумінням моральної перемоги української льотчиці і всієї України написана Заява Президента Петра Порошенка. Ось її короткий виклад:
“Це було ганебне судилище, яке країна-агресор влаштувала проти українського Офіцера з великої літери, яка, як і належить, боронила свою землю від ворожих зазіхань.
Проти всіх, хто причетний до переслідування Надії Савченко, Олега Сєнцова та інших громадян України, українських патріотів-заручників, які незаконно піддаються тортурам на російській території, мають бути запроваджені персональні санкції — і українські, і міжнародні.
У боротьбі за звільнення Надії нас підтримує увесь світ. І від сьогодні ця боротьба вступає у вирішальну стадію.
Я не просто сподіваюся на те, що Надія Савченко повернеться в Україну. Роблю для цього все можливе. І неможливе, здається, теж.
Під час зустрічей на найвищому рівні у Нормандському форматі я неодноразово порушував питання звільнення Надії та інших українських заручників і був підтриманий іншими учасниками формату. Президент Путін тоді заявляв, що після так званого судового рішення поверне Надію Савченко Україні.
Настав момент виконати цю обіцянку.
Такий підхід відповідає пункту шість Мінських домовленостей — про обмін усіх на всіх. І це має бути зроблено негайно.
Сьогодні вся Україна поруч із Надією, її мамою Марією Іванівною та сестрою Вірою.
Вірю, що наші спільні зусилля увінчаються успіхом. І Герой України, народний депутат України, офіцер українських Збройних Сил повернеться до нас додому, де ми всі її чекаємо.
Слава Україні!”
